Крізь сон ніяк не можу зрозуміти, де знаходжусь. Душно. Образи ще літають у повітрі. Ніби вдома, але щось не так. Простягаю руку і відчуваю поруч гаряче сонне тіло Мар’яни. Звук вентилятора і шум міста з вікна нарешті приводять мене до тями. Мангалор. Бетонний лабіринт на березі мутного Аравійського моря. Ми тут уже майже тиждень. Робимо маленькі ( Read more... )