Коли тебе нема (с)

Oct 21, 2013 23:52

Якщо ти мені не дзвониш, значить в тебе всьо добре?
Іноді буває, коли з твого життя якось поступово непомітно хтось зникає.
Коли спочатку нема часу щоб зустрітися кожнен день після роботи, потім на вихідні випити філіжанку як ви це робили раніше, потім раз на місяць, потім взагалі. Коли ти вже й сама не дзвониш, бо поговорити нема часу або нема про ( Read more... )

Друзі, Люди, Таке життя, Жизнєнно, Почуття

Leave a comment

Comments 12

kolhoz_4d October 22 2013, 06:04:23 UTC
Зозуль, я тебе люблю.))))

Reply

lar_a October 22 2013, 07:55:51 UTC
я тебе люблю)
але тебе нема

Reply

kolhoz_4d October 22 2013, 09:38:06 UTC
Я завжды е. Даже колы мене нема. ))))

Reply

lar_a October 22 2013, 10:07:47 UTC
Я знаю )))

сподіваюсь, що ти щасливий )

Reply


tawn_we October 22 2013, 07:16:16 UTC
відчувати щастя в режимі реального часу, а не пост фактум - здорово!)))

А ще подумала: а ось кави ми з тобою ані разу просто так не пили )))

Reply

lar_a October 22 2013, 07:56:20 UTC
як нє????
а тортікі!!!!

UPD: взагалі то пост був не про моє щастя, а щастя моїх друзів )))

Reply

tawn_we October 22 2013, 08:10:39 UTC
"відчувати щастя в режимі реального часу" - це був просто висновок )))
А тортіки були не з кавою! ))) але таки були, точно )))

Reply

lar_a October 22 2013, 08:17:09 UTC
я асболютно точно пам"ятаю, що останні тортіки в той день в мене були з кавою ))) а в тебе з шоколадом ?

цінний насправді ритуал, а не суміш мелених зерен з водою, так що можна зараховувати що "були" )

Reply


leolvovich October 25 2013, 20:20:55 UTC
Жизнь - она разная, а вообще по этому поводу у Бредбери замечательный рассказ есть

Reply

lar_a October 26 2013, 18:56:59 UTC
який?

Reply

Рэй Брэдбери "451 градус по Фаренгейту" leolvovich October 26 2013, 20:35:09 UTC
"Когда я был еще мальчиком, умер мой дед; он был скульптором. Он был очень добрый человек, очень любил людей, это он помог очистить наш город от трущоб. Нам, детям, он мастерил игрушки; за свою жизнь он, наверно, создал миллион разных вещей. Руки его всегда были чем-то заняты. И вот, когда он умер, я вдруг понял, что плачу не о нем, а о тех вещах, которые он делал. Я плакал потому, что знал: ничего этого больше не будет; дедушка уже не сможет вырезать фигурки из дерева, разводить с нами голубей на заднем дворе, играть на скрипке или рассказывать нам смешные истории - никто не умел так их рассказывать, как он. Он был частью нас самих, и, когда он умер, все это ушло из нашей жизни: не осталось никого, кто мог бы делать это так, как делал он. Он был особенный, ни на кого не похожий. Очень нужный для жизни человек. Я так и не примирился с его смертью. Я и теперь часто думаю, каких прекрасных творений искусства лишился мир из-за его смерти, сколько забавных историй осталось не рассказано, сколько голубей, вернувшись домой, не ощутят уже ( ... )

Reply

Re: Рэй Брэдбери "451 градус по Фаренгейту" lar_a October 28 2013, 20:52:11 UTC
грустно

Reply


Leave a comment

Up