Празький торт. Кусник третій: чеський
У чехів є ще одна пристрасть, окрім пива і кнедликів. Вони дуже люблять… ремонтувати дороги. Можливо, це нам пощастило проїжджати магістралями саме в пік творчості чеської дорожньої служби, але ремонтують вони там ледь чи не кожен клаптик автострад. Як сказав словак, моторка йде вперед, так що затори нам, на щастя, були не страшні, хоча і радості теж не особливо принесли.
Отак, поволі, по сонячній навіть погоді, ми й дісталися до мети подорожі - Праги.
Це, вище, Собор святого Віта. Вірніш, його частинка, тому що він настільки величезний, що немає жодної можливості помістити його в об’єктив камери телефону. Але про це згодом, потім-потім.
Найперше, куди ви йдете, потрапивши до Праги, - ні, не в метро чи трамвай (це, звісно, теж, особливо якщо ваш готель не в самісінькому суперцентрі) - це Старомістька площа. З тим самим годинником, так-так.
А метро і трамваї, до речі, тут дуже зручні. Проїзд разів у 4-5 дорожчий за наший, проте є проїздні, в тому числі туристичні - на 1 і 3 дні. Схема проста і зручна, у самих трамваях табло з наступними зупинками і лінією маршруту. Тут радше складніше загубитися, ніж навпаки)
Астрономічний годинник працює досі, без жодних задніх думок. Показує час сходу-заходу сонця і місяця, знаки зодіаку, календар, час і явно щось ще, з нього станеться. Фігурки також рухаються щогодини, як і було обіцяно виробником, але йти на них дивитися - так собі задоволення: рухаються вони ледь-ледь, зате туристів там стільки, що вже жодних пам’яток не захочеться.
На цій же площі - знаменитий Собор Божої Матері.
Сфотографувати без людей можна лишень якщо “пожертвувати” першим поверхом :)
Так званий вхід на площу - через стародавні ворота.
Тут же поряд отака краса, здається, театр.
Якщо ж відійти буквально трішечки, то… можна буде нарешті перепочити без туристів можна побачити, що Хард Рок Кафе насправді знаходиться в старій будівлі з мозаїкою (збільшіть фото).
Якщо ж ризикнути і відійти зовсім далі, можна знайти вулички взагалі (!) без туристів, зате з готичними церквами. Ось свята Людмила. Класична готика, як вона є.
Біля неї стоїть пам’ятник Карелу і Йозефу Чапекам і рокам їхньої смерті (1938 і 1945).
Взагалі Прага, вона дуже підступна: зовсім необов’язково ходити до центру, щоб роздивлятися і кайфувати від архітектури. Можна просто звернути в першу-ліпшу вуличку.
Можна набрести на невеличку каплицю, наприклад.
І краси цієї тут стільки, вона така різноманітна, що через якийсь час тебе переповнює, і ти втрачаєш всі відчуття, крім здатності вражатися. Тут неможливо знімати фото. Як би я не старалася, я не професійний адекватний фотограф, я не зможу передати всього, що каже мені будинок, а вони такі говірливі. Навіть просто собі театрики, яких тут безліч.
Тут малесенькі однопід’їздні будиночки туляться до Гранд Готелів - і стають від цього тільки краще.
Поміж всього, звісно, ніяк не можна оминути знаменитий Танцюючий будинок. Він же так тішиться, що подобається людям.
Можна зробити перерву і поїхати у Вишеград - першу резиденцію королів. Тут парк, краєвиди, стародавні камені і готичний собор.
Якщо ви хочете оглянути славнозвісний Карлів міст, приходьте сюди на світанку) В будь-який інший час тут така кількість туристів, як лосося на нересті. Або можна подивитися на міст… з іншого мосту ;)
Навіщо прогулянкові кораблики вальсували по колу, я правда не знаю. Але вони робили саме так.
Старий Празький музей - на реставрації. Але роздивитися його це не заважає.
А поряд примостилася опера.
І - найсмачніше на закуску) Піднімаємося до Празького граду - місця, де жили королі. Перш за все - Золота вуличка, де жили ювеліри.
Удень тут відчинені крамниці і майстри демонструють свої вміння, як в старі часи. А ввечері зате можна пройти сюди безкоштовно - вулиця є одночасно і музеєм.
І ось ми наближаємося до нього… Собор святого Віта…
Сказати, що він відбирає мову своїм масштабом і грандіозністю - це навіть не мугикнути.
Тут не передаси вражень від тонкої роботи, майстерності, величі… Це треба просто бачити.
І сфотографувати його теж немає жодної змоги - собор затиснутий президентським палацом. Зате який у них краєвид!
Ось, для масштабу.
Тільки біля одного собору можна провести весь день, якщо не всю відпустку. Але нам треба повертатися. Бувай-бувай, Праго, ми ще зазирнемо!
Думаєте, на цьому подорож і завершилася, а все про повернення ви вже знаєте? А от і ні. Дорогою назад ми заїхали до Кутної гори - невеликого містечка неподалік Праги, нічим особливим не примітним, окрім… костніци. Каплиці з людськими кісточками. Вони хитрі, навіть на тротуарі позначилися. Особливо вразливі, під кат не зазирайте.
Сама по собі каплиця не дуже велика. Зате тут дуже багато людей, правда, колишніх. Їм вже більше 600 років.
Спочатку чума, потім гуситські війни… Могилки наповнилися, а тоді й переповнилися. У XIX столітті тогочасні світлі голови вирішили кісточки викопати і акуратно скласти, а з деяких - зробити оздоби, чом би й ні.
Тут навіть є стенди з пробитими черепушками - від сокир, стріл, мечів. Є навіть такі, які почали заростати. Ну походив чоловік півжиття з діркою в голові, з ким не буває.
Виглядає це все дуже специфічно і навіть моторошно. Але що не забрати у творців цього місця, так це терпіння й майстерності.
А от на цьому дійсно все :)
Раніше:
Празький торт. Кусник перший, український
Празький торт. Кусник другий: словацький
Отак, поволі, по сонячній навіть погоді, ми й дісталися до мети подорожі - Праги.
Це, вище, Собор святого Віта. Вірніш, його частинка, тому що він настільки величезний, що немає жодної можливості помістити його в об’єктив камери телефону. Але про це згодом, потім-потім.
Найперше, куди ви йдете, потрапивши до Праги, - ні, не в метро чи трамвай (це, звісно, теж, особливо якщо ваш готель не в самісінькому суперцентрі) - це Старомістька площа. З тим самим годинником, так-так.
А метро і трамваї, до речі, тут дуже зручні. Проїзд разів у 4-5 дорожчий за наший, проте є проїздні, в тому числі туристичні - на 1 і 3 дні. Схема проста і зручна, у самих трамваях табло з наступними зупинками і лінією маршруту. Тут радше складніше загубитися, ніж навпаки)
Астрономічний годинник працює досі, без жодних задніх думок. Показує час сходу-заходу сонця і місяця, знаки зодіаку, календар, час і явно щось ще, з нього станеться. Фігурки також рухаються щогодини, як і було обіцяно виробником, але йти на них дивитися - так собі задоволення: рухаються вони ледь-ледь, зате туристів там стільки, що вже жодних пам’яток не захочеться.
На цій же площі - знаменитий Собор Божої Матері.
Сфотографувати без людей можна лишень якщо “пожертвувати” першим поверхом :)
Так званий вхід на площу - через стародавні ворота.
Тут же поряд отака краса, здається, театр.
Якщо ж відійти буквально трішечки, то… можна буде нарешті перепочити без туристів можна побачити, що Хард Рок Кафе насправді знаходиться в старій будівлі з мозаїкою (збільшіть фото).
Якщо ж ризикнути і відійти зовсім далі, можна знайти вулички взагалі (!) без туристів, зате з готичними церквами. Ось свята Людмила. Класична готика, як вона є.
Біля неї стоїть пам’ятник Карелу і Йозефу Чапекам і рокам їхньої смерті (1938 і 1945).
Взагалі Прага, вона дуже підступна: зовсім необов’язково ходити до центру, щоб роздивлятися і кайфувати від архітектури. Можна просто звернути в першу-ліпшу вуличку.
Можна набрести на невеличку каплицю, наприклад.
І краси цієї тут стільки, вона така різноманітна, що через якийсь час тебе переповнює, і ти втрачаєш всі відчуття, крім здатності вражатися. Тут неможливо знімати фото. Як би я не старалася, я не професійний адекватний фотограф, я не зможу передати всього, що каже мені будинок, а вони такі говірливі. Навіть просто собі театрики, яких тут безліч.
Тут малесенькі однопід’їздні будиночки туляться до Гранд Готелів - і стають від цього тільки краще.
Поміж всього, звісно, ніяк не можна оминути знаменитий Танцюючий будинок. Він же так тішиться, що подобається людям.
Можна зробити перерву і поїхати у Вишеград - першу резиденцію королів. Тут парк, краєвиди, стародавні камені і готичний собор.
Якщо ви хочете оглянути славнозвісний Карлів міст, приходьте сюди на світанку) В будь-який інший час тут така кількість туристів, як лосося на нересті. Або можна подивитися на міст… з іншого мосту ;)
Навіщо прогулянкові кораблики вальсували по колу, я правда не знаю. Але вони робили саме так.
Старий Празький музей - на реставрації. Але роздивитися його це не заважає.
А поряд примостилася опера.
І - найсмачніше на закуску) Піднімаємося до Празького граду - місця, де жили королі. Перш за все - Золота вуличка, де жили ювеліри.
Удень тут відчинені крамниці і майстри демонструють свої вміння, як в старі часи. А ввечері зате можна пройти сюди безкоштовно - вулиця є одночасно і музеєм.
І ось ми наближаємося до нього… Собор святого Віта…
Сказати, що він відбирає мову своїм масштабом і грандіозністю - це навіть не мугикнути.
Тут не передаси вражень від тонкої роботи, майстерності, величі… Це треба просто бачити.
І сфотографувати його теж немає жодної змоги - собор затиснутий президентським палацом. Зате який у них краєвид!
Ось, для масштабу.
Тільки біля одного собору можна провести весь день, якщо не всю відпустку. Але нам треба повертатися. Бувай-бувай, Праго, ми ще зазирнемо!
Думаєте, на цьому подорож і завершилася, а все про повернення ви вже знаєте? А от і ні. Дорогою назад ми заїхали до Кутної гори - невеликого містечка неподалік Праги, нічим особливим не примітним, окрім… костніци. Каплиці з людськими кісточками. Вони хитрі, навіть на тротуарі позначилися. Особливо вразливі, під кат не зазирайте.
Сама по собі каплиця не дуже велика. Зате тут дуже багато людей, правда, колишніх. Їм вже більше 600 років.
Спочатку чума, потім гуситські війни… Могилки наповнилися, а тоді й переповнилися. У XIX столітті тогочасні світлі голови вирішили кісточки викопати і акуратно скласти, а з деяких - зробити оздоби, чом би й ні.
Тут навіть є стенди з пробитими черепушками - від сокир, стріл, мечів. Є навіть такі, які почали заростати. Ну походив чоловік півжиття з діркою в голові, з ким не буває.
Виглядає це все дуже специфічно і навіть моторошно. Але що не забрати у творців цього місця, так це терпіння й майстерності.
А от на цьому дійсно все :)
Раніше:
Празький торт. Кусник перший, український
Празький торт. Кусник другий: словацький