(no subject)

Mar 03, 2022 11:51


як усі речі тут раптом втрачають одвічний сенс
як слово дім дістає інакший незнаний вимір
ця дивна звичка тепер казати будем живими
тоді й доробимо все що маємо геть усе

і поки діти в кімнаті грають піди склади
до рюкзаків із якими мали іти до школи
їх неба зранку оцей занадто блакитний колір
і смак води не забудь про рідний їм смак води

вірш, 2022, стих

Previous post Next post
Up