палений цукор

Dec 21, 2015 10:01

так ніби не осінь а палений цукор стікає
і сонце фарбує його в означений колір
ну що тут такого дерева хитають гілками
це лезо оккама ну що тут насправді такого
і ось ти ідеш несамотня розслаблена постать
а ось іде він його рухи на людські не схожі
ось їде тролейбус і ризик упасти в безодню
триває до краю зупинки за зношеним мостом
ось пес шкутильгає повз в ранок прочинені вікна
повз морок парадних де світло як йшли загасили
ця звістка благая на мить причиняє повіки
і ти робиш те що робити тебе не просили
так само як він в твої вади колись закохався щосили

вірш, 2015, фото-финиш, стих

Previous post Next post
Up