Так витікало життя

Oct 30, 2015 11:03

Так витікало життя
в отвори у горищах
протягом по долоні по голові і вище
подих надто важкий
ніби за все що не вийшло
вибачення просити
марна але потрібна дія безповоротна
гавкає пес на ворота і ланцюгом лякає
перших нічних перехожих
ліжечка із ляльками так на дорослих схожі
в ліжечках зі страхами
ти усе переможеш
в тому числі і мене
клятий оцей іменник що не дає спочину
чортова ця причина
з місяцем між дахами
ніби живе кохання
із твоїми очима




просто скидатиму й решту сюди, бо воно вже і так тут живе. інакше куди?

инста, вірш, 2015, фото-финиш, стих

Previous post Next post
Up