Непохитна
моя прекрасна Тишо,
чаруєш маревом своїх утіх,
лише огля́нешся - а ти уже так близько,
наче з невидимих скотилась стріх.
моя незрима, непривітна Тишо,
своїми крилами вкриваєш кожен гріх,
і гріх самотності не пробачаєш ли́ше,
який приписують чаруючій тобі.
незбáгненна та абсолютна, Тишо,
кричиш з усіх усюд своєю німотою,
і крізь думки заховані ти рищеш,
даруючи розмову лиш з тобою.
охоплююча сильних й незалежних
і скошуюча сили ледь живих.
вона приходить, коли їй так треба,
а не коли потреба жевріє у тебе.
різноманітна й непохитна Тишо,
ти не вичікуй мої проступки́.
приходь на чай, своєї ролі не возви́ша,
я розповім, куди ведуть
мої
мости.