(no subject)
розчинною кавою закидатися поночі.
стріляти думки, що так просять о помочі.
зчіпить на години рожеві вуста,
і пам’ятать, що це все неспроста.
блакитними квітами заставить підлогу.
маркими наліпками уклеять барлогу.
щоб тільки не знати, не чути й не бачить,
як Світ відчуття наші хибно тлумачить.
почуть відголосок з непевної тиші,
що вірити ти в відчуття вже облишив.
ох, украсти б, Світе, твоє відображення,
й глаголить щоразу усе ще не сказане.
кричати, вижчати, молити й шептати,
щоб ти кидав, Світе, повільно вмирати,
аби без ускладнень усе це сприймати
простіше тлумач, надії не треба плекати.
аби не розчинною кавою закидатися поночі;
не стріляти думки, що так просять о помочі;
безсоннії ночі не проводить у роздумах;
радіть, що є зараз, не копатись у споминах.
зібрати пелюстки квіткових прикрас.
зірвати усі нотатки приклеєні.
у людській штурханині не втратити Вас.
прихильність віддати глибинній височіні.