як ми 750-річчя святкували
Піддались ми з Сергієм загальному психозу і вирішили поїхати до Львова. Крім того, у нас була ще одна поважна причина - у Львові не були сто років, а ще мали нагоду переночувати у друзів моїх батьків, яких не бачили 27 років. З їхніми дітьми я гралася в одній пісочниці.
Львів зустрів нас Арсеналом, оплетеним зверху трамвайними дротами. Ну хто додумався до такого, що в центрі мають їздити трамваї?
Перші передвісники свята
Бачила небагато пам'ятників Чорноволу, але всі, які бачила, були надзвичайно потворні. Цей - не виняток. Але дуже вже поза сподобалась
Виявляється, до центру ми приїхали супер-вчасно. Початок свята ознаменували пострілом з таких от пушок.
По дорозі побачили дівчаток Мілка. На жаль, маленьких лісових звіряток, які загортають шоколадки у папір, з ними не було. Все одно весело.
Костьол надзвичайний. Взагалі дуже люблю архітектуру, тож Львів - "моє" місто
Дуже смішна рибка біля "Дзиґи". Кажуть, з'явилася недавно. Пригадалося: "спинка мінтая... ніжки мінтая... ручки мінтая"
Зайшли всередину подивитись. Питаю офіціантку: "Фотографувати можна?" (ну мало що). Вона (втомлено): "Можна. Все можна..."
У дворику біля кафе - розписи на стіні, конкурс бодіарту, паралельно фотограф знімкує молодят на тлі розписаної стіни. Я скористалась моментом
Фотографування з пам'ятниками. Я з левом, Сергій - з лемківським художником (чим прославився, не знаю. Але палець у нього золотий - всі ж бо за нього тримаються). Хм... задня частина лева також глянцева - всі ж бо на нього лягають.
Високий Замок. Гарне місце, але не під час свята. Нас не те щоб затоптали, але в деяких місцях доводилося протискуватись крізь натовп.
З Замку спустилися і пішли в напрямку Шевченківського гаю, бо ж там турнір. Вказівник вказав дорогу. Найбільше мені сподобались позначені на карті об'єкти ландшафтного національного парку: завод "Мікроприлад", склозавод і ВО "Райдуга". Перед парком побачили кілька скульптур. Ця - "Бідний Йорік" - мені сподобалась найбільше.
Біля Шевченківського гаю сидів зажурений Шевченко в оточенні кольорових кульок і стояла довга черга за квитками. Ми вирішили прийти наступного дня зранку. Зате побачили волинщика (того, що грає на волинці).
Кілька смішних вивісок
Собор Іоанна Златоуста
Банер біля Ратуші. Що б воно значило? Мабуть те, що наступне таке святкування Львів уже не зможе пережити.
Біля Ратуші було багато людей, грав якийсь оркестр. Та найбільше сподобалось, що по бруківці прогулювались пару у вбранні початку 20 століття. Я погналась за одною такою парою, але вони швидко зникли в натовпі. От nashe-lito зміг зловити кілька таких типажів, причому джентльмен чомусь уже був без дами.
Щоб усі повірили, що це було саме на святі Львова :
Далі було найстрашніше. Ми вирішили, що треба послухати Руслану і ТалітуКум (ну чого було не піти на концерт моїх любимих Мандрів, Океану Ельзи?). Ні, поперлись до Оперного. Чекали годину. Коли почався концерт, зрозуміли, що нічого не почуємо з таким звуком і почвалали на Високий Замок, аби побачити всю велич лазерного шоу (велике ж бачиться на відстані, правда?). Телевежа була грана. Добре, що ми не пішли догори, а зайняли начебто вигідну диспозицію внизу парку. От найкраще, що можна показати (і то соромно). Бачила в інеті фото, зроблене біля Оперного - нічогенько так... але Гоф все-таки конкретно всіх наколов.
Найбільше мені сподобалось в Шевченківському гаї на наступний день. Боїв ми не побачили, але погуляли по музею, позазирали до хат, побачили людей, одягнених по-середньовічному. А "цвях програми", на мою думку - монах, який продавав індульгенції. І недорого: 25 гривень - і ти звільняєшся від любого гріха, крім вбивства.
За певну суму можна було сфоткатись в костюмі
Автентичні середньовічні міщани
Ребрендінг "Про вас почує світ" (хто в курсі - зрозуміє)
Проводжав нас у дорогу собор св. Юра. Хочу повернутися до Львова якомога швидше
Львів зустрів нас Арсеналом, оплетеним зверху трамвайними дротами. Ну хто додумався до такого, що в центрі мають їздити трамваї?
Перші передвісники свята
Бачила небагато пам'ятників Чорноволу, але всі, які бачила, були надзвичайно потворні. Цей - не виняток. Але дуже вже поза сподобалась
Виявляється, до центру ми приїхали супер-вчасно. Початок свята ознаменували пострілом з таких от пушок.
По дорозі побачили дівчаток Мілка. На жаль, маленьких лісових звіряток, які загортають шоколадки у папір, з ними не було. Все одно весело.
Костьол надзвичайний. Взагалі дуже люблю архітектуру, тож Львів - "моє" місто
Дуже смішна рибка біля "Дзиґи". Кажуть, з'явилася недавно. Пригадалося: "спинка мінтая... ніжки мінтая... ручки мінтая"
Зайшли всередину подивитись. Питаю офіціантку: "Фотографувати можна?" (ну мало що). Вона (втомлено): "Можна. Все можна..."
У дворику біля кафе - розписи на стіні, конкурс бодіарту, паралельно фотограф знімкує молодят на тлі розписаної стіни. Я скористалась моментом
Фотографування з пам'ятниками. Я з левом, Сергій - з лемківським художником (чим прославився, не знаю. Але палець у нього золотий - всі ж бо за нього тримаються). Хм... задня частина лева також глянцева - всі ж бо на нього лягають.
Високий Замок. Гарне місце, але не під час свята. Нас не те щоб затоптали, але в деяких місцях доводилося протискуватись крізь натовп.
З Замку спустилися і пішли в напрямку Шевченківського гаю, бо ж там турнір. Вказівник вказав дорогу. Найбільше мені сподобались позначені на карті об'єкти ландшафтного національного парку: завод "Мікроприлад", склозавод і ВО "Райдуга". Перед парком побачили кілька скульптур. Ця - "Бідний Йорік" - мені сподобалась найбільше.
Біля Шевченківського гаю сидів зажурений Шевченко в оточенні кольорових кульок і стояла довга черга за квитками. Ми вирішили прийти наступного дня зранку. Зате побачили волинщика (того, що грає на волинці).
Кілька смішних вивісок
Собор Іоанна Златоуста
Банер біля Ратуші. Що б воно значило? Мабуть те, що наступне таке святкування Львів уже не зможе пережити.
Біля Ратуші було багато людей, грав якийсь оркестр. Та найбільше сподобалось, що по бруківці прогулювались пару у вбранні початку 20 століття. Я погналась за одною такою парою, але вони швидко зникли в натовпі. От nashe-lito зміг зловити кілька таких типажів, причому джентльмен чомусь уже був без дами.
Щоб усі повірили, що це було саме на святі Львова :
Далі було найстрашніше. Ми вирішили, що треба послухати Руслану і ТалітуКум (ну чого було не піти на концерт моїх любимих Мандрів, Океану Ельзи?). Ні, поперлись до Оперного. Чекали годину. Коли почався концерт, зрозуміли, що нічого не почуємо з таким звуком і почвалали на Високий Замок, аби побачити всю велич лазерного шоу (велике ж бачиться на відстані, правда?). Телевежа була грана. Добре, що ми не пішли догори, а зайняли начебто вигідну диспозицію внизу парку. От найкраще, що можна показати (і то соромно). Бачила в інеті фото, зроблене біля Оперного - нічогенько так... але Гоф все-таки конкретно всіх наколов.
Найбільше мені сподобалось в Шевченківському гаї на наступний день. Боїв ми не побачили, але погуляли по музею, позазирали до хат, побачили людей, одягнених по-середньовічному. А "цвях програми", на мою думку - монах, який продавав індульгенції. І недорого: 25 гривень - і ти звільняєшся від любого гріха, крім вбивства.
За певну суму можна було сфоткатись в костюмі
Автентичні середньовічні міщани
Ребрендінг "Про вас почує світ" (хто в курсі - зрозуміє)
Проводжав нас у дорогу собор св. Юра. Хочу повернутися до Львова якомога швидше