сидю собі спокійно та думаю думу: а чого ж це мені ніхто не пише? містика. добре, що вчора ввечері подругу застав, - було з ким аською побалакати. хоч наговорився досхочу. шкода, що далеко, а то могли би ще й зустрітися. а так... попити чайок на відстані. хоча! чому ж скаржитися? :) хоч якось - то ж не зовсім ніяк! але все одно нема листів. а чекаю
(
Read more... )