Войцех Коссак - польський улан, художник, патріот
Цей пост присвячений творчості маловідомого польського художника - баталіста Єжи Коссака (31 грудня 1857, Париж - 29 липня 1942, Краків). Найбільш плідного з династії польських художників-баталістів Коссаків. Він син художника Юліуша Коссака, батько художника Єжи Коссака, поетеси Марії Павліковської-Ясножевської і письменниці Магдалени Самозванець.
Митець народився в середині ХІХ століття, за доби коли основною тягловою силою і засобом транспорту був кінь. Середина ХІХ століття вже ознаменувалася заходом кавалерії, як основної ударної, пробивної сили, але тим не менше ореол романтики і мужності все ще витав над головами кавалеристів.
Закінчилося життя Войцеха Коссака, вже в ХХ столітті в розпал Другої світової війни, коли владу на полях битв захопили броньовані чудовиська, що ламали будь-яку оборону противника.
Коссак навчався в Кракові, Мюнхені та Парижі. З 1916 року - викладач Училища мистецтв у Варшаві.
Значущмим фактором, що вплинув на творчість художніка, був польський націоналізм, який базувався на трьох основних постулатах. "Кров, Земля, Віра". Кров - це зв'язок з предками і історією, земля - це незалежна Польща, віра - це ревний католицизм, який уже втратила майже вся Європа.
Третій і дуже важливий фактор. Войцех Коссак сам є кавалеристом. Причому, судячи з картин, кавалеристом до мозку кісток. Адже не кіннотник, не кавалерист ніколи не створив би настільки чудові з образотворчої точки зору картини.
Сама техніка живопису теж прикметна, у ній відчувається вплив європейського імпресіонізму, гра кольору, і динаміка, прекрасно передана живим пензлем художника.
Творча індивідуальність Коссака формувалася під впливом творчості батька і Юзефа Брандта. Писав історичні і батальні сцени, що користувалися великим успіхом, головним чином з часів наполеонівських воєн і повстання 1830 року, також портрети і картини на військову тематику. Донські козаки, від яких поляки дуже сильно постраждали поляки та які в період польських повстань буквально влаштовували різанину на вулицях польських міст, посідають не мале місце в творчості художника. Росіянин у Коссака - завжди переможений, завжди "під поляком".
Ось донський козак - просто зразок степового кочівника, варвара. Монгольське обличчя і монгольська конячка, на додачу до образу мародера варвара, - гусак, приторочений до сідла.
Донський козак
Ось австрійський улан у парадній формі рубає козака, озброєного пікою, причому козак прикривається рукою від удару уланської шаблі! При цьому піка в улана за спиною.
А ось ця картина, написана вже сином Войцеха, Єжи, оповідає про сутичку польських уланів з німецькими танками...
Картина "Совєтький ворог" - це розвиток тієї ж теми орди, лютої, нещадної, виплеснутої на европейську Польщу з глибін Азії. Нові монголи змітають на своєму шляху все що дороге европейцеві.
Знову ж, судячи з форми, полонений донський козак. Зараз тобі пригадають жінок і дітей, яких насаджували на списи твої предки в 60-х роках ХІХ століття! Саме про це так і хоче сказати Войцех Коссак!
Розвиток теми орди - черкеси під своїм прапором у передмістях Кракова - це, можливо, передмістя Варшави з аналогічною назвою "Краків". Зверніть увагу на розтоптану дівчинку під копитами коней!
Це картина "Черкеси на Свейську", тут теж джигіти з кинджалом у зубах мчать на конях! І той же прапор над головами черкесів!
А ось ця картина називається просто "Черкес", хоча, судячи з кольору черкески й типу кінського спорядження та озброєння, йдеться про адига, приписаного до Чорноморського козацького війська, що було однією з акцій російського уряду, спрямованих на знищення українського козацтва.
Не слід думати, що пан Войцех свідомо спотворює реальний стан справ. У картині "Полонений росіянин", де зображений взятий у полон донський козак, елементи спорядження коня й екіпіровки вершника прописані чудово! Значить, і картини дикунства, і монгольські фізіономії є відображенням реальности. Войцех Коссак однозначно доводить до глядача образ азійського варварства, яке обрушилося на його улюблену Вітчизну.
Сам художник, без сумніву, прихильник европейського вибору, він щиро зневажає всю нечисть, що котиться на нього з глибин Російської імперії. Це видно і з його пристрастей в наполеонівській темі, де Коссак любовно виводить образи поляків на службі в імператора Наполеона Бонапарта.
Ніякі роки поразок не зможуть зломити віру художника в Польщу і свій народ, якимось апофеозом його націоналізму може служити картина "Уланська рапсодія", котрою можна завершити розповідь.
Митець народився в середині ХІХ століття, за доби коли основною тягловою силою і засобом транспорту був кінь. Середина ХІХ століття вже ознаменувалася заходом кавалерії, як основної ударної, пробивної сили, але тим не менше ореол романтики і мужності все ще витав над головами кавалеристів.
Закінчилося життя Войцеха Коссака, вже в ХХ столітті в розпал Другої світової війни, коли владу на полях битв захопили броньовані чудовиська, що ламали будь-яку оборону противника.
Коссак навчався в Кракові, Мюнхені та Парижі. З 1916 року - викладач Училища мистецтв у Варшаві.
Значущмим фактором, що вплинув на творчість художніка, був польський націоналізм, який базувався на трьох основних постулатах. "Кров, Земля, Віра". Кров - це зв'язок з предками і історією, земля - це незалежна Польща, віра - це ревний католицизм, який уже втратила майже вся Європа.
Третій і дуже важливий фактор. Войцех Коссак сам є кавалеристом. Причому, судячи з картин, кавалеристом до мозку кісток. Адже не кіннотник, не кавалерист ніколи не створив би настільки чудові з образотворчої точки зору картини.
Сама техніка живопису теж прикметна, у ній відчувається вплив європейського імпресіонізму, гра кольору, і динаміка, прекрасно передана живим пензлем художника.
Творча індивідуальність Коссака формувалася під впливом творчості батька і Юзефа Брандта. Писав історичні і батальні сцени, що користувалися великим успіхом, головним чином з часів наполеонівських воєн і повстання 1830 року, також портрети і картини на військову тематику. Донські козаки, від яких поляки дуже сильно постраждали поляки та які в період польських повстань буквально влаштовували різанину на вулицях польських міст, посідають не мале місце в творчості художника. Росіянин у Коссака - завжди переможений, завжди "під поляком".
Ось донський козак - просто зразок степового кочівника, варвара. Монгольське обличчя і монгольська конячка, на додачу до образу мародера варвара, - гусак, приторочений до сідла.
Донський козак
Ось австрійський улан у парадній формі рубає козака, озброєного пікою, причому козак прикривається рукою від удару уланської шаблі! При цьому піка в улана за спиною.
А ось ця картина, написана вже сином Войцеха, Єжи, оповідає про сутичку польських уланів з німецькими танками...
Картина "Совєтький ворог" - це розвиток тієї ж теми орди, лютої, нещадної, виплеснутої на европейську Польщу з глибін Азії. Нові монголи змітають на своєму шляху все що дороге европейцеві.
Знову ж, судячи з форми, полонений донський козак. Зараз тобі пригадають жінок і дітей, яких насаджували на списи твої предки в 60-х роках ХІХ століття! Саме про це так і хоче сказати Войцех Коссак!
Розвиток теми орди - черкеси під своїм прапором у передмістях Кракова - це, можливо, передмістя Варшави з аналогічною назвою "Краків". Зверніть увагу на розтоптану дівчинку під копитами коней!
Це картина "Черкеси на Свейську", тут теж джигіти з кинджалом у зубах мчать на конях! І той же прапор над головами черкесів!
А ось ця картина називається просто "Черкес", хоча, судячи з кольору черкески й типу кінського спорядження та озброєння, йдеться про адига, приписаного до Чорноморського козацького війська, що було однією з акцій російського уряду, спрямованих на знищення українського козацтва.
Не слід думати, що пан Войцех свідомо спотворює реальний стан справ. У картині "Полонений росіянин", де зображений взятий у полон донський козак, елементи спорядження коня й екіпіровки вершника прописані чудово! Значить, і картини дикунства, і монгольські фізіономії є відображенням реальности. Войцех Коссак однозначно доводить до глядача образ азійського варварства, яке обрушилося на його улюблену Вітчизну.
Сам художник, без сумніву, прихильник европейського вибору, він щиро зневажає всю нечисть, що котиться на нього з глибин Російської імперії. Це видно і з його пристрастей в наполеонівській темі, де Коссак любовно виводить образи поляків на службі в імператора Наполеона Бонапарта.
Ніякі роки поразок не зможуть зломити віру художника в Польщу і свій народ, якимось апофеозом його націоналізму може служити картина "Уланська рапсодія", котрою можна завершити розповідь.