Leave a comment

smijana August 16 2011, 14:15:14 UTC
Я своєї думки не склала, бо не володію темою (чи ще, чи вже безнадійно.. майбутнє покаже :) ).
І хоч на рівні інтуїтивного відчуваю атипатію - але не можу її дозволити панувати над об'єктивністю. Тому: не знаю як ставлюся.

У її наукових праць (книга "Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" - це ж науковий доробок?) є досить цікаві критики.

Російська імперська інтелігенція, зазначає Забужко, виконує революційну функцію, призначення якої не поєднувати, а розхитувати. Але феміністичне дисидентство також не поєднується із соборним українським націоналізмом, оскільки воно виконує революційну функцію розхитування цілісної традиційної ходи, яка на кожному кризовому витку модернізується відповідно до духу часу. Наша українська доба хвора “розривом”, наголошує Забужко, і сама ж утверджує цей розрив. Таку парадоксальність, коли національна ідея стверджується й запере-чується водночас, породжує не лише феміністична установка, а й щось значно глибше, укорінене в розкольницькій психології самої авторки, яку я означила як конфлікт (розрив) батьківського й материнського кодів
http://www.slovoichas.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=145&Itemid=34&limit=1&limitstart=3

Reply

kostyantyn1979 August 16 2011, 17:50:52 UTC
Така дискусія - це нормально, але сама книга Забужко мені подобається дуже. Було багато критиків, що змагалися в плюванні по мішені...

Reply


Leave a comment

Up