Leave a comment

smijana August 15 2011, 14:46:01 UTC
Дуже тверезий і аналітичний погляд на сучасну політику щодо підручників історії, респект.

У часи срср ідеологічному вихованню "нового народу" недаремно стільки уваги приділялося, експеримент вдався.. і недаремно кажуть що рука яка колише колиску - керує світом. Тим то і прагнеться ближче до колиски завжди тим, хто налаштований впливати.

Останні кілька років по всьому жж-простору збираю (де випрадково чи цілеспрямовано хтось публікує приватні спогади рідних) різні історії з життя родин, пра- і бабусів і дідусів жж-авторів: про життя в окупації, про прихід радянських військ на галичину, про голод і т.і.
Плюс історії власного роду,
і цю підбірку під назвою "Жива історія" бережу і на компі і видрукуваною. В принципі, донька вже все перчитала.. але коли (11 років) вже ось-ось почне ту історію вивчати у школі, то, в принципі, у мене є чим протистояти будь-якому підручнику. Мінімальний "зріз історії": розповіді очевидців, правда, вибірка не повна, в межах українського сегменту жж - але все ж таки, це є певна незалежність від "офіційної історії", яку "пишуть переможці".
Історія свідків подій: як німець пригорщав цукеркою дитину чи допомагав чим міг, і як німець же забирав курку і т.і. - це теж чималий шмат правди, хай і не з висоти пташиного польоту.

Reply

kostyantyn1979 August 15 2011, 15:50:11 UTC
Люба пані, будь ласка, пройдіться в мене по садибі за тегом "Наталя Яковенко" - чимало нового про сучасних фальшувальників української історії довідаєтеся. Я сам із Полтави, коріння з Полтавщини, Черкащини, Чернігівщини. Так, можливо, скоро настане час, коли тільки спогади старих людей берегтимуть правду.

Reply

smijana August 15 2011, 15:53:23 UTC
дякую, пройдуся, я б і без запрошень добралася.. :)
тільки не все одразу, степ бай степ.

Reply

kostyantyn1979 August 15 2011, 16:53:49 UTC
Не всім подобається те, що я пишу чи передруковую про цих мерзотників.

Reply

smijana August 16 2011, 08:13:51 UTC
Неприємна робота - але потрібна!
Бо так вже хочеться правди і чистоти, що краще хай не буде показової кількості і "єдності" - але буде справжнє, а не підробка.
..але це тим більш важко, що нам, українцям, часто дорікають невмінням згуртуватися, що ми сіємо розбрат і чвари.. але це нен бізнес-проект, де можна порахувати інтереси кожного. Там де література, культура, мова, душа - як можна "гуртуватися" із тими, хто націлений знайти чи створити, чи "зліпити" щось на свої інтереси або інтереси суспільного ширпотребу..

А Ви пишіть не лише про мерзотників, а й про тих в сучасності, хто вартий доброго слова, хоч може і не розпіарений..
Я завжди кажу що із "темрявою" не вийде інакше "боротися" аніж як просто внести світло. Вона в ньому сама потоне, щезне, програє на контрасті.

..а є у нас "немерзотники" взагалі?.. Ті, хто створюють правдиве?
(не рахуючи Вас та себе через скромність та необ'єктивність оцінки :))) )

Reply

kostyantyn1979 August 16 2011, 08:33:18 UTC
Сергій Леп"явко, Тарас Каляндрук, Олександр Курочкін, Віктор Давидюк, Роман Коваль, Оксана Забужко

Reply

smijana August 16 2011, 10:56:07 UTC
Майже незнайомі імена. дякую, обов'язково спробую знайти і почитати.

Щодо Оксани Забужко, то.. шаную її публіцистичні праці, але у нас із нею явно розходяться думки про "естетику" в художніх творах, яку вона поклала в основу дисертації, але яка у неї така дивна у тій прозі.. що аж пересмикує. Ну але це справа смаку. Може комусь така "правда життя" і є правдою його особистого життя, тому читається легше, справа смаку. Мені важко розділити майстерність слова і зміст який це слово описує.
А вірші у неї є гарні.
це все - нмд.

Reply

kostyantyn1979 August 16 2011, 11:30:20 UTC
Я не люблю прози Забужко, але страшенно обожнюю її наукові праці

Reply

smijana August 16 2011, 14:15:14 UTC
Я своєї думки не склала, бо не володію темою (чи ще, чи вже безнадійно.. майбутнє покаже :) ).
І хоч на рівні інтуїтивного відчуваю атипатію - але не можу її дозволити панувати над об'єктивністю. Тому: не знаю як ставлюся.

У її наукових праць (книга "Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" - це ж науковий доробок?) є досить цікаві критики.

Російська імперська інтелігенція, зазначає Забужко, виконує революційну функцію, призначення якої не поєднувати, а розхитувати. Але феміністичне дисидентство також не поєднується із соборним українським націоналізмом, оскільки воно виконує революційну функцію розхитування цілісної традиційної ходи, яка на кожному кризовому витку модернізується відповідно до духу часу. Наша українська доба хвора “розривом”, наголошує Забужко, і сама ж утверджує цей розрив. Таку парадоксальність, коли національна ідея стверджується й запере-чується водночас, породжує не лише феміністична установка, а й щось значно глибше, укорінене в розкольницькій психології самої авторки, яку я означила як конфлікт (розрив) батьківського й материнського кодів
http://www.slovoichas.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=145&Itemid=34&limit=1&limitstart=3

Reply

kostyantyn1979 August 16 2011, 17:50:52 UTC
Така дискусія - це нормально, але сама книга Забужко мені подобається дуже. Було багато критиків, що змагалися в плюванні по мішені...

Reply


Leave a comment

Up