Про братів Стругацьких-1
Дедалі більше переконуюся, що Аркадій і Борис Стругацькі є симулякрами. Вони мають декілька непоганих речей - спотворений напівкровкою Хведором "Населений острів", "Пікнік на узбіччі", "Спокусу Б", "Готель "У загиблого альпініста", ще кілька. Це книги більш-менш читабельні, деякі кращі, деякі гірші, в усіх є ідеологія, але в нешкідливих, малопомітних дозах.
Решта - туманні, часом заідеологізовані твори ні про що, котрі не ставлять за мету захопити читача. Так, попропагувати дещо.
От хоча б "Гидкі лебеді", 1967 року написані, - черговий занудний і параноїдальний протест проти "-сорочечників", міщанства, тоталітарщіни, що пригнічує невизнаних і питущих геніїв-бардів та інших неабияк дисидентствуючих особистостей, побудований, очевидно, на вченні Каббали про сходження небесної мудрості й благодаті та перешкоджання цьому.
Дія відбувається в неназваній европейській державі - такому собі дощовитому Ізраїлі в Центральній Европі, судячи з численних Мунічок, Бол-Кунаців, Големів і Сумманів. Головна ідея - цілковите знищення існуючого "некошерного" суспільства.
Мовляв, надія на діток, які принципово будуть мислити ЗОВСІМ не так, як батьки, - головне, щоб їх правильні особистості, відірвані від світу цього, що зав'яз у гріху - такі собі жовтолиці й гачконосі "мокреці", щось середнє між мудрецями й мокрицями, які інтелектуально та морально переважають звичайних людей, - на шлях істинний наставили. Тоді вони відвернуть страшне майбутнє. Підлітки "мокреців" обожнюють, а лихі дорослі тримають їх у лепрозорії, не даючи їм читати...
Плагіят із оповідання "Вогняна вода" доброго фантаста Вільяма Тенна, де теж змінені з'являються в одному місті, починають забирати дітей і навчати їх екстрасенсорним здібностям, підіймати еволюцію людини на новий рівень тощо.
Тільки змінено плюси на мінуси й навпаки.
У твір закладена просто гидотна думка, що вчити дитину думати так само, як батьки, - це прямо-таки, ЗЛОЧИННО. Не більше й не менше.
"Тому що вовчиця говорить своїм вовченятам: «Кусайте як я» і цього достатньо, і зайчиха вчить зайчат: «Тікай як я», і цього теж достатньо, але людина ж бо вчить дитинча: «Думай, як я», а це вже злочин ..."
У дитинстві мерзотність подібних настанов не відчувається. Всі ці красиво сформульовані думки застрягають у мізках. І ми після тон подібної "мокрецівської" макулатури ще дивуємося, звідкіля в нас береться ліваччя, що мріє спаскудити існуючий світ, зруйнувати інститут родини, мораль, етику...