"Глобус". Говерла
Четвертий день в таборі Глобус.
Перший день першого походу.
Сьогодні погода була похмурою. Учорашній дощ, який прогнав нас з Кукула перетворився на ранок в дрібноту та морось. Сніданок похідного дня готували не кухарі, а ми, студенти. Чергові встали на годину раніше, щоб встигнути все приготувати. Сухий пайок та усі необхідні в поході речі були розділені між учасниками походу ще вчора, дехто навіть звечора зібрав рюкзак. Не обійшлося без типового ранкового хаосу, коли автобус, що мав нас відвезти до початку маршруту вже чекає, а учасники ще бігають територією табору та поспіхом складають рюкзаки.
Автобус підкинув нас від урочища Завоєли до Заросляка, початку маршруту на Говерлу. Дощ не вщух.
Перші кілометри маршруту запам’яталися високою травою від якої одразу намокли ноги, дрібним дощем та парниковим ефектом дощовика. Група набрала нормальний темп, тож не було особливого часу розглядатись довкола - доводилося перестрибувати калюжі та контролювати крок. Як і будь-якому туристу початківцю перша половина дня запам’яталася більшою мірою рюкзаком товариша, який йшов попереду. Він був і орієнтиром, і генератором темпу.
Ділянка маршруту через ліс не була особливо складною. Прохолодна погода компенсувалася парилкою від дощовика, рюкзак не був важким порівняно з моїми кримськими походами. Більш складною була ділянка маршруту поблизу річки Прут та Прутського водоспаду, тут і рух сповільнився, і стало прохолодніше. Погода залишалася похмурою, ми поступово піднімалися в хмари. Десь за два кілометри від вершини Говерли ми піднялися достатньо високо, щоб відчути сильний холодний вітер.
Говерла зустріла нас сильним туманом, фактично ми були в хмарі. Видимість була мінімальна, не більше 7-10 метрів. Тож ні про які панорами та фото не було й мови. Хоча й до того ні погода, ні слизька стежка, ні темп не сприяли фотографуванню. Хвилини відпочинку на привалах використовувалися раціонально - щоб тепліше вдягнутися. На Говерлі панував холод, не надто тепле повітря та вітер стимулювали полишити вершину якнайшвидше.
1. Привал на Говерлі. Суцільний туман. Учасники походу витягають кружки, щоб випити "бойові" 20 грам. Одинадцята година ранку.
2. На фоні прапор України.
3. Тризуб
4. Групове фото учасників походу. Хоч якийсь доказ того, що ми були тут
Спуск з Говерли у напрямку Петросу був легшим за підйом. Ми швидким темпом проминули Перемичку та полонину Скопеську і десь по обіді розбили табір на полонині Головчевска, під Петросом. Це був фінал маршруту на сьогодні.
5. Хмари
6. Стежка
7.
8. Знак на полонині Скопеська
Ранній привал був необхідний з кількох причин: перший день в поході для значної частини групи, несприятлива погода та значний час необхідний для розпалювання вогнища в дощову погоду. Наступного ранку планувався радіальний підйом на Петрос за умови, що буде гарна погода.
За кілька годин були встановлені усі намети, з довколишніх просторів зібрані більш-менш придатні дрова. Багаття розпалювалося довго, а без сухих дров захоплених на КПП Перемичка того дня нам не вдалося приготувати навіть чай.
9. Наші намети. Справа за палатками, під деревом - вогнище
10. Наше вогнище. Сушимо взуття.
11. Шоста година вечора
У записі використані не лише мої фото, а й інших учасників походу
Перший день першого походу.
Сьогодні погода була похмурою. Учорашній дощ, який прогнав нас з Кукула перетворився на ранок в дрібноту та морось. Сніданок похідного дня готували не кухарі, а ми, студенти. Чергові встали на годину раніше, щоб встигнути все приготувати. Сухий пайок та усі необхідні в поході речі були розділені між учасниками походу ще вчора, дехто навіть звечора зібрав рюкзак. Не обійшлося без типового ранкового хаосу, коли автобус, що мав нас відвезти до початку маршруту вже чекає, а учасники ще бігають територією табору та поспіхом складають рюкзаки.
Автобус підкинув нас від урочища Завоєли до Заросляка, початку маршруту на Говерлу. Дощ не вщух.
Перші кілометри маршруту запам’яталися високою травою від якої одразу намокли ноги, дрібним дощем та парниковим ефектом дощовика. Група набрала нормальний темп, тож не було особливого часу розглядатись довкола - доводилося перестрибувати калюжі та контролювати крок. Як і будь-якому туристу початківцю перша половина дня запам’яталася більшою мірою рюкзаком товариша, який йшов попереду. Він був і орієнтиром, і генератором темпу.
Ділянка маршруту через ліс не була особливо складною. Прохолодна погода компенсувалася парилкою від дощовика, рюкзак не був важким порівняно з моїми кримськими походами. Більш складною була ділянка маршруту поблизу річки Прут та Прутського водоспаду, тут і рух сповільнився, і стало прохолодніше. Погода залишалася похмурою, ми поступово піднімалися в хмари. Десь за два кілометри від вершини Говерли ми піднялися достатньо високо, щоб відчути сильний холодний вітер.
Говерла зустріла нас сильним туманом, фактично ми були в хмарі. Видимість була мінімальна, не більше 7-10 метрів. Тож ні про які панорами та фото не було й мови. Хоча й до того ні погода, ні слизька стежка, ні темп не сприяли фотографуванню. Хвилини відпочинку на привалах використовувалися раціонально - щоб тепліше вдягнутися. На Говерлі панував холод, не надто тепле повітря та вітер стимулювали полишити вершину якнайшвидше.
1. Привал на Говерлі. Суцільний туман. Учасники походу витягають кружки, щоб випити "бойові" 20 грам. Одинадцята година ранку.
2. На фоні прапор України.
3. Тризуб
4. Групове фото учасників походу. Хоч якийсь доказ того, що ми були тут
Спуск з Говерли у напрямку Петросу був легшим за підйом. Ми швидким темпом проминули Перемичку та полонину Скопеську і десь по обіді розбили табір на полонині Головчевска, під Петросом. Це був фінал маршруту на сьогодні.
5. Хмари
6. Стежка
7.
8. Знак на полонині Скопеська
Ранній привал був необхідний з кількох причин: перший день в поході для значної частини групи, несприятлива погода та значний час необхідний для розпалювання вогнища в дощову погоду. Наступного ранку планувався радіальний підйом на Петрос за умови, що буде гарна погода.
За кілька годин були встановлені усі намети, з довколишніх просторів зібрані більш-менш придатні дрова. Багаття розпалювалося довго, а без сухих дров захоплених на КПП Перемичка того дня нам не вдалося приготувати навіть чай.
9. Наші намети. Справа за палатками, під деревом - вогнище
10. Наше вогнище. Сушимо взуття.
11. Шоста година вечора
У записі використані не лише мої фото, а й інших учасників походу