Іноземні банківські інвестиції. Нотатки за підсумками дискусії
Оригінал запису знаходиться на сайті Bankografo.com
Вирішив опублікувати нотатки, записані під час круглого столу на тему «Іноземні банківські інвестиції: стан та перспективи розвитку». На жаль, час пройшов і вдається висвітлити лише крупину з тієї гарячої дискусії, яка відбувалась у стінах кредитно-економічного факультету КНЕУ, за сприяння Французько-українського інституту менеджменту.
Представник НБУ, д.е.н., проф. Володимир Міщенко заявив про те, що політика центрального банку спрямована на надання рівних можливостей для усіх банків, ніяких особливих протекціоністських заходів НБУ на планує і не бачить в цьому доцільності.
Наша країна є частиною глобальної економіки, є міжнародні домовленості про відкритість ринку, тому пускати будуть усіх, головний акцент на регулюванні фінансової стійкості усіх банків не залежно від їх «прописки». Головні цілі НБУ:
- стабільність національної валюти;
- введення макропруденциального нагляду;
- імплементація Базель 2 і 3;
- цінова стабільність.
Д.е.н., проф, професор кафедри банківської справи Михайло Савлук відстоював протекціоністську позицію, заявляв про необхідність обмеження частки іноземного капіталу ( 40-50 %), акцентував увагу на таких ризиках іноземних банків як:
- кредитування «своїх» підприємств, інтереси яких представлені в Україні;
- стимулювання кредитування імпорту, що дестабілізує платіжний баланс;
- кредитування в основному торгівлі, а не реального сектора економіки;
- витіснення банків з національним капіталом з ринку;
- доларизація економіки;
- геополітичний вплив.
Представники банку Креді Агриколь зі свого боку, розповіли про напрями бізнесу даного дочірнього французького банку, що працюють давно з малим і середнім бізнесом в Україні, активно кредитують фермерські господарства і агрохолдинги, використовують новітні розробки оцінки кредитоспроможності таких специфічних позичальників. Тому не можна звинувачувати усі банки з іноземним капіталом в негативних впливах на галузеву структуру кредитування в Україні і переносити відповідальність за системні вади ринку на іноземні банки.
Президент Українського аналітичного центру, к.е.н. Олександр Охріменко акцентував увагу на тому, що до кризи іноземні банки мали дуже райдужне поняття про український ринок і наробили чимало помилок кредитуючи населення. Проблема виявилась в недооцінці валютних ризиків і головне - переоцінці кредитоспроможності позичальників, більшість доходів яких були в тіні (у кредитній гонці показники
зарплат завищувалися).
Західні банки не уміли працювати в умовах високої долі тіньової економіки. Вони досі ніяк не можуть разібратися з величезною масою поганих кредитів, в основному іпотечних, - ніхто не знає як їх списати з причини законодавчих неув’язок.
У той же час західні банки вижили, зовнішні борги були віддані, кредитна політика переглянута, ориєнтуються на внутрішні депозитні ресурси. Виводити капітал з України іноземним інвесторам не було сенсу, оскільки
наша економіка у світовому масштабі має просто смішні розміри, це просто точка на карті - звільнені таким чином ресурси ніяк не впливають на фінансовий стан міжнародних банківських холдингів.
Вирішив опублікувати нотатки, записані під час круглого столу на тему «Іноземні банківські інвестиції: стан та перспективи розвитку». На жаль, час пройшов і вдається висвітлити лише крупину з тієї гарячої дискусії, яка відбувалась у стінах кредитно-економічного факультету КНЕУ, за сприяння Французько-українського інституту менеджменту.
Представник НБУ, д.е.н., проф. Володимир Міщенко заявив про те, що політика центрального банку спрямована на надання рівних можливостей для усіх банків, ніяких особливих протекціоністських заходів НБУ на планує і не бачить в цьому доцільності.
Наша країна є частиною глобальної економіки, є міжнародні домовленості про відкритість ринку, тому пускати будуть усіх, головний акцент на регулюванні фінансової стійкості усіх банків не залежно від їх «прописки». Головні цілі НБУ:
- стабільність національної валюти;
- введення макропруденциального нагляду;
- імплементація Базель 2 і 3;
- цінова стабільність.
Д.е.н., проф, професор кафедри банківської справи Михайло Савлук відстоював протекціоністську позицію, заявляв про необхідність обмеження частки іноземного капіталу ( 40-50 %), акцентував увагу на таких ризиках іноземних банків як:
- кредитування «своїх» підприємств, інтереси яких представлені в Україні;
- стимулювання кредитування імпорту, що дестабілізує платіжний баланс;
- кредитування в основному торгівлі, а не реального сектора економіки;
- витіснення банків з національним капіталом з ринку;
- доларизація економіки;
- геополітичний вплив.
Представники банку Креді Агриколь зі свого боку, розповіли про напрями бізнесу даного дочірнього французького банку, що працюють давно з малим і середнім бізнесом в Україні, активно кредитують фермерські господарства і агрохолдинги, використовують новітні розробки оцінки кредитоспроможності таких специфічних позичальників. Тому не можна звинувачувати усі банки з іноземним капіталом в негативних впливах на галузеву структуру кредитування в Україні і переносити відповідальність за системні вади ринку на іноземні банки.
Президент Українського аналітичного центру, к.е.н. Олександр Охріменко акцентував увагу на тому, що до кризи іноземні банки мали дуже райдужне поняття про український ринок і наробили чимало помилок кредитуючи населення. Проблема виявилась в недооцінці валютних ризиків і головне - переоцінці кредитоспроможності позичальників, більшість доходів яких були в тіні (у кредитній гонці показники
зарплат завищувалися).
Західні банки не уміли працювати в умовах високої долі тіньової економіки. Вони досі ніяк не можуть разібратися з величезною масою поганих кредитів, в основному іпотечних, - ніхто не знає як їх списати з причини законодавчих неув’язок.
У той же час західні банки вижили, зовнішні борги були віддані, кредитна політика переглянута, ориєнтуються на внутрішні депозитні ресурси. Виводити капітал з України іноземним інвесторам не було сенсу, оскільки
наша економіка у світовому масштабі має просто смішні розміри, це просто точка на карті - звільнені таким чином ресурси ніяк не впливають на фінансовий стан міжнародних банківських холдингів.