Недільне язичницьке слово Великого Вогню
Онуки Перуна! Правнуки Сварога!
Бажаю вам доброго вечора і міцного здоров`я!
Через 11 днів виповниться 27 років від заснування першої громади "Великого Вогню". До цього дня ми з Радаславою пообіцяли завершити редагування книги "ЗОЛОТИЙ МОЛОТ СВАРОГА", перші розділи якої я вже поставив у свій блог - http://konung-ogin.livejournal.com/3226933.html
Про суть речей
Як і зараз, у дохристиянський час світ був глобальним і уявлення про сутність і спосіб функціонування світу теж були схожі у різних народів світу навіть різних континентів.
Сьогоднішні українські неоязичники, навіть дипломовані, обмежують свої пошуки тільки тим, що вважається українським, якщо чогось не вистачає просто дофантазовують, подаючи новітнім вірянам абсолютно викривлене уявлення про давнє світосприйняття. Не треба вигадувати велосипед, достатньо звернутися до відомих джерел. Наприклад, до Арістотеля, який у своїй книзі «Метафізика» виклав уявлення про світобудову давніх філософів, які жили задовго до нього. Ця давня філософія співзвучна філософії «Волхв Сили», старовинної поліської книги, останню редакцію, якої працівники інституту Історії України датували початком XVII ст., перша глава записана у V ст сучасного літочислення.
Отже, як пише Аристотель, філософи виділили чотири значення причин речей: однією такою причиною є сутність, або суть буття речі [адже кожне "чому" зводиться в кінцевому рахунку до визначення речі, а перший "чому" і є причина і початок); іншою причиною є матерія, або субстрат (hypokeitmenon); третья, звідки початок руху; четверта - причина, протилежна останній, а саме "те, заради чого", або благо (бо благо є мета всякого виникнення і руху). Так більшість перших філософів вважало початком всього одні лише матеріальні начала, а саме те, з чого складаються всі речі, із чого як першого вони виникають і в що як останне вони, гинучи, перетворюються, причому сутність хоч і залишається, але змінюється в своїх проявах, - це вони вважали елементом і початком речей. І тому вони вважали, що ніщо не виникає і не зникає, бо таке єство (фізис) завжди зберігається; подібно до того як і про Сократа ми не говоримо, що він взагалі стає, коли стає прекрасним або освіченим, або що він гине, коли втрачає ці властивості, оскільки залишається субстрат (зараз ми називаємо цей субстрат душею) - сам Сократ, точно так, казали вони, не виникає і не зникає, бо має бути деяке єство - або одне, або більше одного, звідки виникає все інше, в той час як саме це єство зберігається. Ось вам і розуміння єдності єства навій усіх часів, філософська розшифровка Знака Вічності (знак Сімаргла) - наші субстрати походять, ґрунтуються, є частиною субстратів наших родичів, їх душі продовжуються у наших душах.
Знак Вічності
Поява поколінь на основі попередніх поколінь подібні до розгортання вайі культової рослини Русі - папороті.
До речі, спіральні зображення були дуже популярними в Україні-Русі, як і всій Європі. Проведу також паралель з чотирма спіральними рукавами нашої спіральної галактики, в яких народжуються молоді зірки - розгортання галактики візуально і за суттю подібно до розгортання поколінь нав`їв (народжених на віки). Не просто так молодят ототожнюють з місяцем і сонцем, а їх дітей з зірками, надзвичайно символічно і сакрально, що саме у рукавах галактики народжуються нові зірки. У повчаннях проти язичництва зазначається, що на Русі займалися астрономією, тому про вигляд галактики руси могли знати, або здогадуватися.
За єдину причину можна було б визнати так звану матеріальну причину. Але в міру просування філософів у цьому напрямку сама суть справи вказала їм подальший шлях і змусила шукати далі.
Дійсно, нехай всяке виникнення і знищення неодмінно виходить з чогось одного або з більшого числа початків, але чому це відбувається і що причина цього? Адже як би там не було, не сам же субстрат викликає власну зміну; зрозуміло, що, наприклад, не дерево і не мідь - причина зміни самих себе, і не дерево робить ложе, і не мідь - статую, а щось інше є причиною зміни. А шукати цю причину - значить шукати якесь інше начало, [а саме], як ми б сказали, те, звідки початок руху. Так от, ті, хто з самого початку взявся за подібне дослідження і заявив, що субстрат один, не відчували ніякого невдоволення собою, але в усякому разі деякі з тих, хто визнавав один субстрат, під тиском цього дослідження оголошували єдине нерухомим, як і всю природу, не тільки відносно виникнення і знищення (це древнє вчення, і всі з ним погоджувалися), а й у відношенні всякого іншого роду зміни; і цим їх думка відрізняється від інших. Таким чином, з тих, хто проголошував світове цілe єдиним, нікому не вдалося угледіти зазначену причину. Ті ж, хто визнає безліч причин виникнення і знищення, швидше можуть про це говорити, наприклад ті, хто визнає началами тепле і холодне або вогонь і землю: ці філософи розглядали вогонь як такий, що володіє рухомою природою, а воду, землю тощо - як протилежне йому.
Так ми приходимо до небесного вогню, який рухає матерію, керує нею, наочним втіленням якого є блискавка. Управляючу силу вогню втілює у собі один з Вищих Нав’їв - Перун, саме тому його завжди так особливо вшановують на Русі.