Хорват Червенко
Цікавий, хоч і трохи суперечливий пост написав у Мордокнигу Олександр Ружанський:
Вибачаюся друзі ! Цей текст повинен був з'явитися вчора, 05.08. Але із-за технічних причин я публікую його лише сьогодні.
СЬОГОДНІ СВЯТО ПЕРЕМОГИ У ХОРВАТІВ.
ЩО ЗБИРАЮТЬСЯ СВЯТКУВАТИ ВІЙСЬКОВИМ ПАРАДОМ 24 СЕРПНЯ ХОХЛИ? ТАК, САМЕ ХОХЛИ, А НЕ УКРАЇНЦІ.
Сьогодні в Хорватії День перемоги і подяки Вітчизні.
Хорвати на двісті відсотків заслужили.на це свято. Саме в цей день, 5 серпня 1995 р. хорватська армія, в результаті проведення операції "Буря", звільнила від сербів місто Кнін - столицю самопроголошеної республіки Сербська Країна. РСК перестала існувати. Хорватсько - сербська війна закінчилася повною перемогою Хорватії й відновленням її територіальної цілісності.
Багато хто порівнює ту війну з нинішньою війною України з Росією і створеною Москвою на Донбасі армією колоборантів. Постійно лунають розмови за якийсь хорватський сценарій для України. Як мене, такі порівняння абсолютно некоректні, а розмови недоречні. І достатньо взяти до уваги лише чотири компонента відмінності нашої війни з московитами і хорватської з сербами, щоб розуміти, чому саме.
1. Маленька Сербія, яка воювала проти Хорватії і допомогала РСК - зовсім не Росія, яка воює проти України і допомогає сепаратистським утворенням ДНР - ЛНР. За всіма можливими показниками, в тому числі, військовими та економічними, Московія на декілька порядків могутніша за своїх сербських "братів". Звісно, плюс наявність ядерної зброї у московитів.
2. Європа і США відверто підтримували Хорватію, в тому числі зброєю, незважаючиі на існуючі забррони її постачання сторонам конфліктуї і усілякі мирні договорняки.
3. У Республіки Сербська Країна не було спільного кордону зі своїм сюзереном - Сербією. На відміну від ДНР - ЛНР, у яких сотні кілометрів кордону з Росією, через який безперешкодно йде допомога сепаратистським режимам зброєю, боєприпасами, військовою технікою, живою силою і т.п.
4. У конфлікті сербів і хорватів була етнічна і релігійна визначеність. Лише дуже маленька частина сербів підтримала Хорватію. Це дозволило хорватам після перемоги практично повністю зачистити територію бувшої РСК від ворожо налаштованих сербів, які сотнями тисяч залишили свої і захоплені у хорватів на початку конфлікту домівки. У нас же, з обох боків воюють, більшою частиною, православні, великою мірою, російськомовні, а декілька мільйонів, антиукраїнські налаштованих місцевих жителів ОРДЛО ми звідти прибрати не зможемо. Та й ніхто нам цього зробити не дозволить.
Можливо, хтось додасть до цих чотирьох ще якісь відмінності, але я хочу наголосити на п'ятій, яка у своєї сукупності доволі очевидна.
Такий факт. Перед початком операції "Буря" хорватська армія тільки у бойових підрозділах, які були безпосередньо задіяні в цій операції нараховувала 150 000 особового складу. І це на 4-х мільйонну Хорватію ! Тобто, на країну, в 10 разів меншу за кількістю населення, ніж Україна. Проста пропорція доводить, що армія України, за хорватським сценарієм, для початку бойових дій по звільненню окупованих територій, повинна мати, кх-кх, півтора мільйона бійців - солдат, офіцерів і генералів! Гаразд. Нехай мільйон. Але це ж мільйон чоловіків, які не ховаються від мобілізації і які готові воювати за свою країну.
А ще, для перемоги треба, щоб на посаді Начальника Генштабу української армії, був не колишній нардеп від антиукраїнської Партії регіонів, військовий нікчема і безпорадний генерал Муженко, а така людина, як Звонімір Червенко. Саме генерал Червенко очолював Генштаб армії Хорватії під час успішного проведення операції "Буря" і саме він був одним з головних творців хорватської перемоги.
За часів Тіто, офіцер югославської армії Червенко, був позбавлений звання підполковника і провів півтора роки у тюрмі за участь у хорватському націоналістичному русі. Ще 1990 році він працюваа звичайним інкасатором, а в 1992 році вже командував хорватським ополченням, прийиаючи безпосередню участь в бойових діях. Тоді ж Червенко відмовився від запропонованої йому Президентом Хорватії Франьо Туджманом посади міністра оборони пославшись на те, що він воїн, а не політик.
Ось, порівняйте особисту історію життя цього хорватського генерала з біографією вічного пристосуванця, генерала Муженка. Да с будь-яким українським генералом порівняйте!
Цікава деталь. Генерал Червенко, який помер у 2001 році, був етнічним українцем. Він народився в Югославії, але в українській сім'ї. Українець - патріот Хорватії. А, ось, нам явно не вистачає справжініх патріотів України у вищому керівництві ЗСУ. Іноді думаєш, що їх там взагалі немає.
Як не вистачає таких генералів - патріотів своєї Батьківщини, як ще один видатний хорватський герой війни з Сербією і РСК - Анте Готовіна, який під час операції "Буря", командував Сплітським корпусом хорватської армії і особисто керував захопленням столиці РСК, міста Кніна.
Готовіна - людина з дуже неоднозначною біографією. Але він - однозначний патріот Хорватії.
Колишніц сержант Французького легіону, "солдат удачі" і військовий інструктор, Анте Готовіна, який за такою спецефічною діяльністю, в певний час, майже втратив зв'язок з Батьківщиною, як тільки дізнався, що його країна проголосила незалежність, повернувся додому і вступив до лав Хорватської національної гвардії.
Варто зазначити, що в перших боях у війні з Сербією, Анте приймав участь, як рядовий боєць і тільки потім його почали призначати на керівні військові посади.
В 2005 році Готовіна був заарештований за ордером Гаазького трибуналу, який звинуватив його у етнічних чистках і військових злочинах під час війни у Хорватії у 1991 - 1995 роках. 15 квітня 2011 року Анте Готовіна і ще одного хорватського генерала, Младена Маркача, було засуджено до 24 і 18 років ув'язнення відповідно.
Проте, 12 листопада 2012 р. Апеляційна палата Гаазького трибуналу, після перегляду справи, зняла з Готовіни і Маркача всі звинувачення і їх було звільнено у залі суду.
На центральну площу Загреба зустрічати хорватських генералів вийшло понад 100 000 громадян, в тому числі, ветаранів хорватсько - сербської війни.
Питання, чи є у нас генерали з такою підтримкою населення навіть не ставлю. У нас є генерал Назаров, який у 2014 році, знаючи про неможливість безпечного польоту до Луганського аєропорту, послав на вірну смерть 49 військових і який цинічно вважає себе ні в чому не винуватим.
Ну і звісно, для перемоги нам потрібен такий Президент і лідер нації, як Франьо Туджман - ветеран Другої світової війни, генерал-майор армії СФРЮ, учасник хорватського дисидентського націоналістичного руху за часів Соціалістичної Югославії, політв'язень режиму Тіто і перший Президент і Маршал незалежної Хорватії. Якось наш головкондитер і підлабузник всіх режимів, Петро Олексійович, до таких регалій не дотягує. Зовсім. Питання, чи можемо ми перемогти у війні, якщо наш Головнокомандуючий, за біографією і своєю сутністю є брехливим, жадібним і корупційним комерсантом, теж не ставлю.
Власне, підсумовуючи наведене і можна визначити п'яту відмінність України від Хорватії у зв'язку з нашою і хорватською війнами. Хоча, звісно хочеться, щоб це була не відмінність, а умова. Тому, я її у вигляді умови її і зазначу:
Якщо у нас у керівництві країни і армії, а також серед переважнох більшості населення будуть не хохли, а "хорвати", тобто, українці - справжні патріоти своєї Держави, - ми однозначно переможемо.
А поки, що, вибачайте. Військовий парад, який збирається проводити на День незалежності Головнокомандуючий, втративший зі своїми недолугими генералами частину території своєї країни і який збирається цю поразку узаконити, особисто я буду вважати парадом хохлів, а не українців.
Вибачаюся друзі ! Цей текст повинен був з'явитися вчора, 05.08. Але із-за технічних причин я публікую його лише сьогодні.
СЬОГОДНІ СВЯТО ПЕРЕМОГИ У ХОРВАТІВ.
ЩО ЗБИРАЮТЬСЯ СВЯТКУВАТИ ВІЙСЬКОВИМ ПАРАДОМ 24 СЕРПНЯ ХОХЛИ? ТАК, САМЕ ХОХЛИ, А НЕ УКРАЇНЦІ.
Сьогодні в Хорватії День перемоги і подяки Вітчизні.
Хорвати на двісті відсотків заслужили.на це свято. Саме в цей день, 5 серпня 1995 р. хорватська армія, в результаті проведення операції "Буря", звільнила від сербів місто Кнін - столицю самопроголошеної республіки Сербська Країна. РСК перестала існувати. Хорватсько - сербська війна закінчилася повною перемогою Хорватії й відновленням її територіальної цілісності.
Багато хто порівнює ту війну з нинішньою війною України з Росією і створеною Москвою на Донбасі армією колоборантів. Постійно лунають розмови за якийсь хорватський сценарій для України. Як мене, такі порівняння абсолютно некоректні, а розмови недоречні. І достатньо взяти до уваги лише чотири компонента відмінності нашої війни з московитами і хорватської з сербами, щоб розуміти, чому саме.
1. Маленька Сербія, яка воювала проти Хорватії і допомогала РСК - зовсім не Росія, яка воює проти України і допомогає сепаратистським утворенням ДНР - ЛНР. За всіма можливими показниками, в тому числі, військовими та економічними, Московія на декілька порядків могутніша за своїх сербських "братів". Звісно, плюс наявність ядерної зброї у московитів.
2. Європа і США відверто підтримували Хорватію, в тому числі зброєю, незважаючиі на існуючі забррони її постачання сторонам конфліктуї і усілякі мирні договорняки.
3. У Республіки Сербська Країна не було спільного кордону зі своїм сюзереном - Сербією. На відміну від ДНР - ЛНР, у яких сотні кілометрів кордону з Росією, через який безперешкодно йде допомога сепаратистським режимам зброєю, боєприпасами, військовою технікою, живою силою і т.п.
4. У конфлікті сербів і хорватів була етнічна і релігійна визначеність. Лише дуже маленька частина сербів підтримала Хорватію. Це дозволило хорватам після перемоги практично повністю зачистити територію бувшої РСК від ворожо налаштованих сербів, які сотнями тисяч залишили свої і захоплені у хорватів на початку конфлікту домівки. У нас же, з обох боків воюють, більшою частиною, православні, великою мірою, російськомовні, а декілька мільйонів, антиукраїнські налаштованих місцевих жителів ОРДЛО ми звідти прибрати не зможемо. Та й ніхто нам цього зробити не дозволить.
Можливо, хтось додасть до цих чотирьох ще якісь відмінності, але я хочу наголосити на п'ятій, яка у своєї сукупності доволі очевидна.
Такий факт. Перед початком операції "Буря" хорватська армія тільки у бойових підрозділах, які були безпосередньо задіяні в цій операції нараховувала 150 000 особового складу. І це на 4-х мільйонну Хорватію ! Тобто, на країну, в 10 разів меншу за кількістю населення, ніж Україна. Проста пропорція доводить, що армія України, за хорватським сценарієм, для початку бойових дій по звільненню окупованих територій, повинна мати, кх-кх, півтора мільйона бійців - солдат, офіцерів і генералів! Гаразд. Нехай мільйон. Але це ж мільйон чоловіків, які не ховаються від мобілізації і які готові воювати за свою країну.
А ще, для перемоги треба, щоб на посаді Начальника Генштабу української армії, був не колишній нардеп від антиукраїнської Партії регіонів, військовий нікчема і безпорадний генерал Муженко, а така людина, як Звонімір Червенко. Саме генерал Червенко очолював Генштаб армії Хорватії під час успішного проведення операції "Буря" і саме він був одним з головних творців хорватської перемоги.
За часів Тіто, офіцер югославської армії Червенко, був позбавлений звання підполковника і провів півтора роки у тюрмі за участь у хорватському націоналістичному русі. Ще 1990 році він працюваа звичайним інкасатором, а в 1992 році вже командував хорватським ополченням, прийиаючи безпосередню участь в бойових діях. Тоді ж Червенко відмовився від запропонованої йому Президентом Хорватії Франьо Туджманом посади міністра оборони пославшись на те, що він воїн, а не політик.
Ось, порівняйте особисту історію життя цього хорватського генерала з біографією вічного пристосуванця, генерала Муженка. Да с будь-яким українським генералом порівняйте!
Цікава деталь. Генерал Червенко, який помер у 2001 році, був етнічним українцем. Він народився в Югославії, але в українській сім'ї. Українець - патріот Хорватії. А, ось, нам явно не вистачає справжініх патріотів України у вищому керівництві ЗСУ. Іноді думаєш, що їх там взагалі немає.
Як не вистачає таких генералів - патріотів своєї Батьківщини, як ще один видатний хорватський герой війни з Сербією і РСК - Анте Готовіна, який під час операції "Буря", командував Сплітським корпусом хорватської армії і особисто керував захопленням столиці РСК, міста Кніна.
Готовіна - людина з дуже неоднозначною біографією. Але він - однозначний патріот Хорватії.
Колишніц сержант Французького легіону, "солдат удачі" і військовий інструктор, Анте Готовіна, який за такою спецефічною діяльністю, в певний час, майже втратив зв'язок з Батьківщиною, як тільки дізнався, що його країна проголосила незалежність, повернувся додому і вступив до лав Хорватської національної гвардії.
Варто зазначити, що в перших боях у війні з Сербією, Анте приймав участь, як рядовий боєць і тільки потім його почали призначати на керівні військові посади.
В 2005 році Готовіна був заарештований за ордером Гаазького трибуналу, який звинуватив його у етнічних чистках і військових злочинах під час війни у Хорватії у 1991 - 1995 роках. 15 квітня 2011 року Анте Готовіна і ще одного хорватського генерала, Младена Маркача, було засуджено до 24 і 18 років ув'язнення відповідно.
Проте, 12 листопада 2012 р. Апеляційна палата Гаазького трибуналу, після перегляду справи, зняла з Готовіни і Маркача всі звинувачення і їх було звільнено у залі суду.
На центральну площу Загреба зустрічати хорватських генералів вийшло понад 100 000 громадян, в тому числі, ветаранів хорватсько - сербської війни.
Питання, чи є у нас генерали з такою підтримкою населення навіть не ставлю. У нас є генерал Назаров, який у 2014 році, знаючи про неможливість безпечного польоту до Луганського аєропорту, послав на вірну смерть 49 військових і який цинічно вважає себе ні в чому не винуватим.
Ну і звісно, для перемоги нам потрібен такий Президент і лідер нації, як Франьо Туджман - ветеран Другої світової війни, генерал-майор армії СФРЮ, учасник хорватського дисидентського націоналістичного руху за часів Соціалістичної Югославії, політв'язень режиму Тіто і перший Президент і Маршал незалежної Хорватії. Якось наш головкондитер і підлабузник всіх режимів, Петро Олексійович, до таких регалій не дотягує. Зовсім. Питання, чи можемо ми перемогти у війні, якщо наш Головнокомандуючий, за біографією і своєю сутністю є брехливим, жадібним і корупційним комерсантом, теж не ставлю.
Власне, підсумовуючи наведене і можна визначити п'яту відмінність України від Хорватії у зв'язку з нашою і хорватською війнами. Хоча, звісно хочеться, щоб це була не відмінність, а умова. Тому, я її у вигляді умови її і зазначу:
Якщо у нас у керівництві країни і армії, а також серед переважнох більшості населення будуть не хохли, а "хорвати", тобто, українці - справжні патріоти своєї Держави, - ми однозначно переможемо.
А поки, що, вибачайте. Військовий парад, який збирається проводити на День незалежності Головнокомандуючий, втративший зі своїми недолугими генералами частину території своєї країни і який збирається цю поразку узаконити, особисто я буду вважати парадом хохлів, а не українців.