Дослідне
В Остіні, штат Техас, США, у в'язниці провели [ дослідження заразності хворих на ковід ] - вакцинованих та невакцинованих. Цілком контрольоване середовище, цілком контрольований контингент. Методика дослідження дуже проста: дослідники, вдягнуті у все резинове, встромляють поцієнтам соломину у сопло ніс. Щодня. А соломину здають на ПЛР-тест. Як тільки котрийсь з поцієнтів видає позитивний результат, починають рахувати, на який день його ПЛР-тест по соломині, витягнутій з сопла, стане негативним.
Нагадую, що слиз сопла - то є головне джерело інфікування оточуючих, і якщо в слизу високий титр вірусу (Ct), то імовірність заразитися від такого пацієнта стає неілюзорною.
Отже, до результатів досліджень.
Серед 189 хворих було виявлено 96 захворілих саме під час спостереження, тобто таких, для яких відомий точний час появи вірусу у носі. З них 78 - вакцинованих, 15 - невакцинованих, ще 2 - отримали лиш одну дозу пфіцеру. Ще одного відсіяли через сім негативних тестів поспіль після першого позитивного. Наявність вірусу перевірялася двома методами - RT-PCR, та внесенням зразка у тестову клітинну культуру. Всього було зібрано та досліжено 978 соломинок із зразками.
• У повністю вакцинованих пфіцером хворих час ПЛР-позитивності в середньому становив 13 днів. Позитивність у тестуванні в культурі - 5 днів.
• У частково вакцинованих пфіцером хворих час ПЛР-позитивності в середньому становив 13 днів. Позитивність у тестуванні в культурі - 5 днів. Але це неточно, бо їх було всього двоє.
• У невакцинованих хворих час ПЛР-позитивності в середньому становив 13 днів. Позитивність у тестуванні в культурі - 5 днів.
• У раніш перехворілих на SARS-CoV-2 час ПЛР-позитивності в середньому становив 10 днів.
• У вакцинованих модерною час ПЛР-позитивності в середньому становив 10 днів.
Щодо кількості вірусу у слизу (показник Ct), то не виявлено ніяких суттєвих відмінностей між вакцинованими та невакцинованими, перехворілими та неперехворілими.
Отже, сухий залишок.
Вакциновані так само, як і невакциновані, є поширювачами вірусу. Якщо вакцинований заражається ковідом, то він розносить заразу той же час та з тією ж інтенсивністю, що й невакцинований. Ніякого статистично-значимого впливу вакцинації на контагіозність суб'єктів не виявлено. Хіба що модерна приблизно відповідає попередньому захворюванню на ковід-альфу. Втім, навіть і тоді бацилоносійство зкорочується з 13 днів до 10, що особливої ролі не грає. А це означає, що на утворення стадного імунітету масова вакцинація не впливає концептуально.
Звісно, залишається гіпотеза про легше перенесення ковід-хвороби вакцинованими та меншу фатальність захворювання для них, але це, як не крути, суто особисте. Від того, що інші навколо теж вакциновані, індивідуальний перебіг хвороби не залежить ніяк.
P.S.
На мою думку, куди більш цікавим є отой єдиний відсіяний поцієнт, який продемонстрував блискавичне одужання протягом доби. Звісно, то могла бути проста помилка, або недбалість, або хворий лаборант чхнув у зразок. Але погодьтеся, було б непогано винайти фактор, який миттєво нищить вірус. Це б затягнуло навіть не на нобеля, а на цілий чумайдан нобелів.