Купил "Описание Украины" Гийома Левассера де Боплана
Приобрел изданное в нынешнем году "Описание Украины" Гийома Левассера де Боплана
- французского инженера и артиллерийского капитана, прослужившего польской короне около 20 лет.
Это замечательные фольклорные зарисовки обычаев русин (предков украинцев) и поляков XVII века. Особенно ценно описание быта крымских татар. Материал изложен кратко и занимательно. От корки до корки прочитывается за 5-6 часов.
С текстом знаком еще со школы. Однажды пропасовал уроки, увлеченный этой книгой.
Многое уже выветрилось из памяти, недавно решил перечитать. На букинистических прилавках "Описание..." не нашел, хотя последнее ее издание - 1990-го года. На всякий случай глянул лоток современной украинской книги (к слову, всего один на весь киевский книжный рынок). К радости, ее как раз напечатали на деньги некоего "частного предпринимателя Стебеляка О. М.". Спасибо ему большое.
Заплатил 30 гривен, т.е. около 8 долларов. Бумага хорошего качества, как и печать (краска не размазывается). Справа лежала книжка того же издателя с чудным названием: "Історія України, написана у V ст. до нашої ери Геродотом". Нашел, вот, фото обложки -
Хэхэ, а Геродот то и не знал... Слава богу, по всем остальным признакам - это старая-добрая четвертая книга о скифах - "Мельпомена".
Ну а записки Левассера де Боплана обрадовали во второй раз. Текст чрезвычайно увлекательный. И, повторюсь, лаконичный. А все потому что автор - артиллерийский офицер (с) Словом, получил огромное эстетическое удовольствие, не в последнюю очередь, благодаря качественному украинскому переводу. Поэтому вторая благодарность - переводчице Любови Шабановой.
Некоторые понравившиеся цитаты вынесу сюда.
О Киево-печерских мощах:
"Скажу вам, що не бачу особливих відмінностей між цими мощами і єгипетськими муміями, хіба що вони не такі чорні і тверді"
Переправа татар через реку:
"До плоскодонних човнів прикріплюють поперечні жердини, а до жердин прив'язують один за одним із двох боків коней. Прибатовані таким чином тварини підтримують рівновагу. Потім татари кладуть у човни свої пожитки й пускають їх на глибоку воду. Прив'язані коні ступають разом із ними. Звісно, тварини вибиваються із сил, але жердина їх підтримує, та й човен пливе не швидко."
Христиане-рабы на службе у христиан-хозяев:
"Більшість мешканців Кафи (Феодосия - k-j) - християни. Вони послуговуються купленими у татар невільниками, яких ті приганяють із Польщі і Московії. У місті діють 12 грецьких і 32 вірменські церкви",
Внешность татар:
"Кілька днів після народження татарин не може розплющити очі; так буває у собак та й загалом у інших тварин. Татари невисокі, найвищи з-посеред них не перевищують наших людей середнього зросту. Це люди радше низькі, зате опецькуваті й кремезні. У них міцні плечі, коротка шия, велика голова, майже кругле обличчя, широкий лоб, очі ледь розплющені, дуже чорні і з великим розрізом. Ніч короткий, рот досить малий, зуби білосніжні, кольору слонової кістки, шкіра смаглява, волосся дуже чорне й жорстке, наче кінська грива. Одним словом, вони не схожі на хрещений люд... Своїм виглядом вони скидаються на американських індіанців з околиць Мараньяну".
Любимый эпизод - о "консервировании" татарами мяса:
"Нарізають м'ясо великими шматками, завтовшки один-два дюйми, кладуть його коневі під сідло, дуже сильно стягуютьременем і сідають верхи. Тоді скачуть разом із військом. Через дві-три години спиняються, зіскакують на землю, знімають сідло й перевертають шматки м'яса; збирають з коня піну, скроплюють нею м'ясо, аби воно всохлося. Далі знову закладають сідло, так само міцно його затягують і продовжують рухатися із табором. Через кілька годин, як вони вважають, м'ясо готове, воно ніби спечене. Ось так цей люд "готує" свою улюблену страву".
Об употреблении татарами алкоголя:
"Ті, які мешкають у містах, більш цивілізовані... Їхній улюблений напій - брага, яку готують із вареного проса... Також п'ють горілку, яку привозять із Константинополя".
О дележе татарми пленников:
"Упродовж перепочинку, близько тижня, вони збирають докупи усю свою здобич - бранців і худобу - і ділять між собою. Це видовище зворушує найчерствіші серцяя: чоловіка розлучають із дружиною, матір з донькою, і вони не мають жодної надії колись зустрітися. Ці люди стають нещасними невільниками поган-мусульман, серед яких зазнають наруги і принижень. Брутальні татари здійснюють наймерзенніші вчинки: знеславлюють дівчат, гвалтують жінок на очах їхніх батьків і чоловіків, здійснюють обрізання хлопчиків у присутності батьків, аби навернути їх до віри Магометової. Найтвердіше серце зворушилося б при зойках і співах, сльозах і стогонах цих нещасних русинів. Бо той народ зі сльозами співає і в сльозах оплакує своє горе".
О пьянстве среди казаков во время военных походов:
"Під час походів козаки дуже стримані у вживанні хмільних напоїв, а якщо трапиться поміж ними якийсь пияк, то за наказом отамана його одразу ж викидають у море"
Об универсальном казацком лекарстве:
"Бачив я хворих козаків, у лихоманці, які замість уживати ліків брали півзаряду гарматного пороху, змішували його навпіл із горілкою і все це випивали. Тоді вкладалися спати, щоб вранці прокинутися здоровими".
О суровой украинской зиме (стоит иметь в виду особые климатические условия в ту эпоху):
"Хоч ці землі і розташовані на тій самій широті, що і Нормандія, але зими тут суворіші та холодніші... Тим, кому трапилося несподівано пережити мороз і не поплатитися за це власним життям, вважає для себе щастям, що виплутався, втративши пальці рук чи ніг, занапастивши ніс, щоки, вуха і навіть ту частину тіла, яку з почуття сорому не смію називати".
О неравноправии крестьян и польских шляхтичей на суде:
"Вистачить свідчень двох шляхтичів, аби визнати селянина винним, а щоб довести вину шляхтича, потрібні свідчення чотирнадцяти селян".
О польской шляхте в целом:
"Польська шляхта доволі сумирна і послужлива перед вищими за себе - воєводами та іншими, толерантна з рівними собі й співвітчизниками, але дуже пихата й чванлива з нижчими від себе. З іноземцями, яких тут стрічаєтсья небагато, - зазвичай привітна, але неохоче із ними спілкується. Турків і татар бачить лише на війні... З московитами не хоче мати нічого спільного через їхню брутальність, так само зі шведами та німцями, до яких відчувають таку відразу, що не лише не люблять їх, а просто ненавидять... Французів, навпаки, називають своїми братами".