Кулінарний туризм Гуцульщиною. Частина І. Знай що.
Не втомлююсь наполягати: гурман-тур - таке ж вартісне дозвілля в Карпатах, як і у Франції чи Італії! Натуральні продукти, природні смаки, простота приготування, карпатське повітря - що може бути більш корисним? Основа гастрономичних витребеньок гуцулів - місцеві продукти, а саме багато різновидів кисломолочних продуктів, особливий сир "будз" та "бриндзя" ( не плутати з бринзою), кукурудзяна крупа та борошно, квасоля, горох, капуста, картопля, гриби, ягоди, м*ясо, форель ( хоча, це стосується більше сучасності). Страви відрізняються високою поживністю та великими порціями на тарілках. Одне тільки занурення у кухню територій Західної України відкриє для вас істину, що западенці бувають різні, історичне минуле в них різне, і зважати на це варто, щоб почуватися комфортно і серед галичан, і серед гуцулів, і в бойків, і в закарпатців, і в буковинців - бо то є дуже різні люди та культури, навіть назви продуктів у них різні. Тож, трохи лікбезу в гуцульській ( підкреслюю, не в карпатській) кухні, напоях та колибах Яремчанського р-ну, серця Карпатського регіону.
Гуцульську кухню можна охарактеризувати словами "проста" та "домашня" - всі інгредієнти звичні пересічному українцю ( лише от білі гриби та натуральні сири є для містянина екзотикою). Компоненти страв поєднуються оригінально, створюючи відмінний смак. Тож зможете і для своєї кухні щось новеньке підгледіти. Кухня на перший погляд дуже м*ясна, але насправді ні. Гуцули, або ірстєни, як вони самі себе звуть, по-перше, з давніх-давен жили бідно, займалися скотарством, тож худоба для них - найбільша цінність. По-друге, віруючі люди, вони постять, тому вегани теж можуть не боятися їхати в Карпати. Можна назвати спосіб харчування гуцулів навіть дієтичним - насиченість їжі всіма необхідними людині елементами та важка праця на відкритому повітрі у важких природних умовах. Тож як будете здійснювати гурман-тур Карпатами, поєднуйте його з пішохідним туром у гори. Звісно, аутентичні страви варто шукати на кухнях гуцульських господинь, бо хоч у Карпати і прийшла цивілізація, але спосіб життя всеж незмінний - натуральне господарство та дари природи. До того ж, це ще і неповторний колорит газдинь та гуцульського сучасного побуту, в якому є вай-фай, супутникові тарілки, але все ще дотримуються язичницько-християнських традицій та прикмет.
Найбільш популярним, навіть легендарним, є банош - дуже дрібна кукрудзяна крупа вариться на вершках або сметані з водою, солиться, цукриться, подається свіжозвареним з грибами, шкварками або бриндзьою ( це взагалі ідеальне поєднаня, але можна замінити соленим творогом). Від початку страва для бідних людей, дешева, доступна, дуже калорійна, тепер банош є делікатесом, який приправляють підсмаженим м*ясом, беконом, різними видами грибів, вишуканими сирами.
Інша пристрасть гуцулів - кулеша, проста кукурудзяна каша, приправлена шкварками. До неї подають мачанки - підливи, соуси на основі молока, сметани, борошна, шкварок. Також гуцули люблять варити її разом з картоплею - ріпою
М*ясо готують запечене, буджене, печене, сало-солонина, печінка, свинина, телятина, яловичина, домашні ковбаски-пікниці, м*ясні субпродукти не вживають.
Грибова юшка з біляків - це шедевр! Сушені гриби, відварені на курячому бульйоні, заправлені підсмаженою морквочкою та цибулею, домашньою локшиною, притрушене те все зеленню ( картоплі не має бути, бо то не зупа, суп, а юшка, бульйон)...
Гуцульський борщ з білого буряка ламає уявлення про цю страву, її смак та колір. Готується з білого кормового буряка, на копчених реберцях чи домашній ковбасі-пікниці, грибовому відварі, додається сметана та чабрець. Також є і червоний варіант такого борщу.
Росівниця - відвар з буженини, квашеної капусти з додаванням кукурудзяної муки. До неї смакує картопля у мундирах.
Голубці по-гуцульські з квашеної капусти, в середині таж сама улюблена кукурудзяна крупа, шкварки. Вони мініатюрніші за звичні нам голубці, подаються зі смаженою цибулькою.
Пироги... - вареники, традиційно з сиром або афинами, але можуть бути різні ( дієтологі кажуть, що у даній страві ідеальне поєднання амінокіслот).
Книші - пиріжки з еластичного заварного тіста з кукурудзяного борошна, начиняються бриндзьою із зеленню, картоплею або капустою.
Деруни по-гуцульські ( кремзлики) - оладушки з картоплі, підсмажені на олії. Можуть мати начинку з м*яса, грибів. Ситна страва, подається до перших та других страв.
І, звісно, гриби! Білі, бо інше то не гриб... Сушені, мариновані, варені, тушковані у сметані, як самостійна страва та начинка, окраса карпатської кухні.
Окремо варто сказати про форель - пструг, родзинка гуцульського гурман-тура. Звісно, нині майже не знайдеш дикої струмкової форелі, а тільки її родичку райдужну з розплідників. Але все одно дуже смачно. Цю рибу варто їсти тільки свіжою і у місцях її вилову - Карпатах ( бо у Закарпатті вже не те). І треба замовляти рибу найбільш просто приготовану, бо смак форелі дуууже ніжний, самобутній, перчик, сілька та вогонь - все, що їй потрібно. Ви будете вражені цією смакотою!
І ще окремо варто приділити увагу тому, що пити! Вироби гуцульських майстрів - це теж шмат примноженого здоров*я та декілька літрів, які повезете додому. Настоянки та чаї - от скарбниця довголіття та гуцульської мудрості. Всі там знахарі, збирають, сушать, змішують, настоюють. Варті уваги медовухи різної міцності від 20 до 40 градусів, хріновухи - забористі, дженджори із "золотого кореня" - секрет карпатського довголіття, особливо для чоловіків. Це найбільш цікаві смаки, бо різні там вишнівки, сливівки, тирличівки.... досить міцні та примітивні за смаком. В принципі настоюють все, хтось для здоровья, хтось для туристів, варто куштувати і те, і те, широка гамма відчуттів гарантована. Чорничне вино - місцеве, це з менш міцних напоїв, але смачне. Також варто питати закарпатські вина - територіально близьке виноградне вино. Любителям пива теж є чим поласувати! Франківське та калуське - першокласне пиво, по Україні його ніде майже не зустрінеш, бо воно експортове, хіба що на Західній пригощають ( не тільки в колибах, але й у магазинах продають). Серед легких напоїв обирайте узвар чи компот замість соку та трав*яний чай замість кави ( не пропустіть такої можливості поласувати натуральненьким).
Звичайно, є в меню ресторанів-колиб й інші новомодні назви, салати, десерти, основні блюда з італійської, французської кухні, грузинської, армянської, угорської... Але подумайте, чи варто у Карпатах куштувати не карпатське?! Салати, наприклад, не традиційна річ для гуцулів, бо нема особливо з чого робити - не родить земля та й клімат так собі. У ресторанах-колибах працюють місцеві (звісно, якщо не йдеться про якісь претензиціозні заклади у Буковелі та подібних місцях). А у місцевих гінетично нема хисту до салатів, до кулеш, банушів є, а от до салатів - ніяк. Овочева нарізочка, квашенина та традиційні цвіклі та шухи з буряка - пісня, ось те, що треба до ситних гуцульських страв!
Не менш важливим за те, що куштувати, є знати, ДЕ куштувати! Зглотніть слинку, передихніть, та переходьте до наступного етапу лікбезу! http://kohani-tour.livejournal.com/8113.html
Гуцульську кухню можна охарактеризувати словами "проста" та "домашня" - всі інгредієнти звичні пересічному українцю ( лише от білі гриби та натуральні сири є для містянина екзотикою). Компоненти страв поєднуються оригінально, створюючи відмінний смак. Тож зможете і для своєї кухні щось новеньке підгледіти. Кухня на перший погляд дуже м*ясна, але насправді ні. Гуцули, або ірстєни, як вони самі себе звуть, по-перше, з давніх-давен жили бідно, займалися скотарством, тож худоба для них - найбільша цінність. По-друге, віруючі люди, вони постять, тому вегани теж можуть не боятися їхати в Карпати. Можна назвати спосіб харчування гуцулів навіть дієтичним - насиченість їжі всіма необхідними людині елементами та важка праця на відкритому повітрі у важких природних умовах. Тож як будете здійснювати гурман-тур Карпатами, поєднуйте його з пішохідним туром у гори. Звісно, аутентичні страви варто шукати на кухнях гуцульських господинь, бо хоч у Карпати і прийшла цивілізація, але спосіб життя всеж незмінний - натуральне господарство та дари природи. До того ж, це ще і неповторний колорит газдинь та гуцульського сучасного побуту, в якому є вай-фай, супутникові тарілки, але все ще дотримуються язичницько-християнських традицій та прикмет.
Найбільш популярним, навіть легендарним, є банош - дуже дрібна кукрудзяна крупа вариться на вершках або сметані з водою, солиться, цукриться, подається свіжозвареним з грибами, шкварками або бриндзьою ( це взагалі ідеальне поєднаня, але можна замінити соленим творогом). Від початку страва для бідних людей, дешева, доступна, дуже калорійна, тепер банош є делікатесом, який приправляють підсмаженим м*ясом, беконом, різними видами грибів, вишуканими сирами.
Інша пристрасть гуцулів - кулеша, проста кукурудзяна каша, приправлена шкварками. До неї подають мачанки - підливи, соуси на основі молока, сметани, борошна, шкварок. Також гуцули люблять варити її разом з картоплею - ріпою
М*ясо готують запечене, буджене, печене, сало-солонина, печінка, свинина, телятина, яловичина, домашні ковбаски-пікниці, м*ясні субпродукти не вживають.
Грибова юшка з біляків - це шедевр! Сушені гриби, відварені на курячому бульйоні, заправлені підсмаженою морквочкою та цибулею, домашньою локшиною, притрушене те все зеленню ( картоплі не має бути, бо то не зупа, суп, а юшка, бульйон)...
Гуцульський борщ з білого буряка ламає уявлення про цю страву, її смак та колір. Готується з білого кормового буряка, на копчених реберцях чи домашній ковбасі-пікниці, грибовому відварі, додається сметана та чабрець. Також є і червоний варіант такого борщу.
Росівниця - відвар з буженини, квашеної капусти з додаванням кукурудзяної муки. До неї смакує картопля у мундирах.
Голубці по-гуцульські з квашеної капусти, в середині таж сама улюблена кукурудзяна крупа, шкварки. Вони мініатюрніші за звичні нам голубці, подаються зі смаженою цибулькою.
Пироги... - вареники, традиційно з сиром або афинами, але можуть бути різні ( дієтологі кажуть, що у даній страві ідеальне поєднання амінокіслот).
Книші - пиріжки з еластичного заварного тіста з кукурудзяного борошна, начиняються бриндзьою із зеленню, картоплею або капустою.
Деруни по-гуцульські ( кремзлики) - оладушки з картоплі, підсмажені на олії. Можуть мати начинку з м*яса, грибів. Ситна страва, подається до перших та других страв.
І, звісно, гриби! Білі, бо інше то не гриб... Сушені, мариновані, варені, тушковані у сметані, як самостійна страва та начинка, окраса карпатської кухні.
Окремо варто сказати про форель - пструг, родзинка гуцульського гурман-тура. Звісно, нині майже не знайдеш дикої струмкової форелі, а тільки її родичку райдужну з розплідників. Але все одно дуже смачно. Цю рибу варто їсти тільки свіжою і у місцях її вилову - Карпатах ( бо у Закарпатті вже не те). І треба замовляти рибу найбільш просто приготовану, бо смак форелі дуууже ніжний, самобутній, перчик, сілька та вогонь - все, що їй потрібно. Ви будете вражені цією смакотою!
І ще окремо варто приділити увагу тому, що пити! Вироби гуцульських майстрів - це теж шмат примноженого здоров*я та декілька літрів, які повезете додому. Настоянки та чаї - от скарбниця довголіття та гуцульської мудрості. Всі там знахарі, збирають, сушать, змішують, настоюють. Варті уваги медовухи різної міцності від 20 до 40 градусів, хріновухи - забористі, дженджори із "золотого кореня" - секрет карпатського довголіття, особливо для чоловіків. Це найбільш цікаві смаки, бо різні там вишнівки, сливівки, тирличівки.... досить міцні та примітивні за смаком. В принципі настоюють все, хтось для здоровья, хтось для туристів, варто куштувати і те, і те, широка гамма відчуттів гарантована. Чорничне вино - місцеве, це з менш міцних напоїв, але смачне. Також варто питати закарпатські вина - територіально близьке виноградне вино. Любителям пива теж є чим поласувати! Франківське та калуське - першокласне пиво, по Україні його ніде майже не зустрінеш, бо воно експортове, хіба що на Західній пригощають ( не тільки в колибах, але й у магазинах продають). Серед легких напоїв обирайте узвар чи компот замість соку та трав*яний чай замість кави ( не пропустіть такої можливості поласувати натуральненьким).
Звичайно, є в меню ресторанів-колиб й інші новомодні назви, салати, десерти, основні блюда з італійської, французської кухні, грузинської, армянської, угорської... Але подумайте, чи варто у Карпатах куштувати не карпатське?! Салати, наприклад, не традиційна річ для гуцулів, бо нема особливо з чого робити - не родить земля та й клімат так собі. У ресторанах-колибах працюють місцеві (звісно, якщо не йдеться про якісь претензиціозні заклади у Буковелі та подібних місцях). А у місцевих гінетично нема хисту до салатів, до кулеш, банушів є, а от до салатів - ніяк. Овочева нарізочка, квашенина та традиційні цвіклі та шухи з буряка - пісня, ось те, що треба до ситних гуцульських страв!
Не менш важливим за те, що куштувати, є знати, ДЕ куштувати! Зглотніть слинку, передихніть, та переходьте до наступного етапу лікбезу! http://kohani-tour.livejournal.com/8113.html