Albania. Tirano
So dangerost. Albanian people is not normal - лякали мене за 10 кілометрів до кордону з Албанією. They can not speak english or serbian - only albanian language. Its so closed country.
Неподалік кордону з soo dangerast Албанією мене підібрала накінець перша Zastava, про історію яких я писав у випуску №1 з шикарним мужиком, котрий їхав з Сербії через Албанію в Косово.
- Це вперше така черга на кордоні з Албанією, - Царина сербською
- А розкажіть кілька слів Албанською
Легко:
Добр дан - мір діта
добр вецхо - мір мрома
хвала - фаламіндері
прямо - дрейт
девойка - вайз
жона - груйа
нема навіц - скам лек
біциклі - бічіклет
млеко - ліе
довідження - мір падшим
так час в пробці минув набагато швилше і ось ми вже розсікаємо на нашій 23 річній Заставі по небезпечних Албанських просторах
- Кафе, випємо кави, пропонує мені заставамен
- скам лек
- ухх молодець
За прекрасною Балканською звичкою нам приносять і воду
- А ти пробував Ракію?
- Оо я чув про неї, але не пробував.
- Ракію нам принеси, офіціанте
Ракія - це сливова горілка, але не така як в Україні, а жовтенька та з присмаком, ну і градусів у ній 60
- Ну як, вподобав Ракію?
- Ухх, так
- Бармен, ще дві Ракії
Випиваю ще одну та заставамен випиває одну
- В мене є мєсо турістічкі, зараз принесу,пропоную я
Мені ще наливають з собою 0,33 пляшечку ракії та рушаємо далі - на Тірано, на столицю.
І раптом, мені раптом захотілося купити велосипед. Цією ж блискавичною ідеєю я поділився з водієм. Бармен розказав що неподалік, за кілька кілометрів є пункт продажу бічіклетів. Тож наступні кілька кілометрів у нас виглядали приблизно так: я дивлюсь праворуч, він - ліворуч
- Нема?
- Нема.
- Нема..
пауза
- Нема?
- Нема.
- Нема..
Все ж знайшли пункт продажу, але враховуючи те що там лиш "ашанбайки" та й подорожувати мені близько 3,5 тисяч кілометрів я якось передумав купувати собі коня.
- Я ліворуч, ти - Тірано - право, тобто прямо, мовив хазяїн застави
Слізно попрощавшись та обмінявшись адресами, телефонами, лівджорналами наші шляхи розійшлись як змії після злучки
І ось я стою, весь такий хмільний від щастя та трішки від ракії..стоплю, а за 50 метрів переді мною стоїть трішки більш хмільний теж від щастя та від ракії трішки більше і також стопить мужичок із невеличкою пляшечкою ракії в руках.
- Ей, он, тиче пальцем за мою спину мужик з ракією.
Я оглядаюсь та бачу мікроавтобус чотиридверний з відкритим кузовом
- емм.. мір мрома, читаю з листочка я
- Do you speak English?, розвертаючись із переднього сидіння запитує в мене кучерява дівчинка
- Yes, I speak English.
Як виявилось Дівчинка на імья Ільда, її тато та ще один хлопець їдуть саме в Тірано, додому. Розговорившись мені розповіли про Албанію, про людей, про життя, про любов, про навчання. Щоправда ракія дещо заважала запамятати це все, тому запамьятав половину інформації
- А де ти ночуєш?
- Не знаю, пошукаю якийсь дах, я ж - дігер (ну і руфер немножк)
- Можеш переночувати у нас в кузові, трішки поговоривши з батьком мовила Ільда
- Its so good, посміхнувся я віддаючи телефон на зарядку
- Ми йдемо купувати піцу, тобі яку саме?, запитує батько
- Не має значення, будь яку, але в мене лиш сербські дінар, я ще не обміняв на албанські гроші
- Не має значення, ми пригощаємо
#Лайфхак: В Червні в Албанії спекотно, тож спати навітьу літньому спальнику жарко, тож покрутившись близько годинки, слухаючи гавкіт собак з балкону другого поверху я одягнув футболку та шорти і благополучно заснув - так менш жарко.
- Good morning, сонно вітаюся я
- Good morning, відповідає Ільда та її батько
Не зважаючи на всі їх любьязності мені сказали що я дуже добрий (не знаю чому такі висновки, вони ж мене пригощали та вписували)
Розпрощалися в центрі.
І що, треба зайти в туалет, вмитись, на КПП сказав "Добрий ранок", адже нічого розумнішого в голову не прийшло. Ані сербську, ані англійську, ані українську, ані російську тут не знають. Виходячи сказав - "дякую"
І як далі? треба дізнатись як буде "обмін валют" албанською нічого не зрозуміло що за магазини, що продають..
Албанія споконвіку була мусульманською державою, доки внаслідок визвольного руху, його керівник Енвар Ходжа не став лідером держави. За більш ніж сорок років він підняв державу, але так як був ярий комуністом то вів агресивну внутрішню політику: Центральну мечеть перетворив в пісюар, ввів спеціальний закон про невідповідність справжньому громадянину Албанії внаслідок якої було розстріляно не одну тисячу невинних людей, лошив Сталіна за те що той надто безвідповідально ставиться до ідей комунізму. А після того як пересрався з комуністичними Китаєм, СРСР та Югославією то створив ідею Ходжаїзму. І Албанці незважаючи на досить незалежний дух терпіли його правління аж до 1985 року. Тому на теперішній день ми маємо близько 40% християн (ортодокс) та 60% мусульман (муслім), але муслім таких, лайтовий. Вони можуть ходити в юбках, можуть в паранжах, але при цьому вживають ракію, мьясо та тусити півночі.
Спочатку необхідно exchange the money. В Албанії я вирішив шиканути, тому обміняв 50$. Вийшло близько 6000 лек - памятаєте фразу що я вчив "скам лек"?
Базар. Базар в Албанії - це окрема річ. Продається все: від сковорідок до гусей та велосипедів.
По ринку снують туди-сюди триколесні машинки незрозумілої фірми, триколесні вантажні велосипеди..
Вдалині чути звук тамтамів та барабану. Але незважаючи на всю рясність товарів, туристичний балонів до мого пальника я так і не зустрів.
Підраховуючи курс лек до гривні, що має відношення 1 до 5 помітив наступну річ: симпатична дівчинка в платті, зївши фаст фуд серветку викинула просто під ноги..
На всій території Албанії в мене склалось враження, що православні церкви стараються давити своєю масштабністю та ампіризмом малесенькі мечеті, котрі нерідко можна помітити лиш за башенками що височать над дахами.
Це та сама Мечеть, що була насильно перетворена на пісюар.
Центральна ортодокс церква Тірано, з ліфтом. В парку під нею ми й сядемо поїсти.
Греча, приготована ще в Монтенегро померла.. Спробуємо ще раз - точно померла.
Тірано - царство Мерседесів, але на відміну від Києва, тут - старі кабани та новенькі s-class amg однаково популярні.
Тут ви не знайдете стареньку Юго чи Заставу.
Вуличний рух в Албанії - зашибісь. А виглядає він саме так: ти переходиш впевненим кроком дорогу в будь якому випадку та під будь яким кутом, головне впевнений крок та "огризаючись" на сигнали водіїв. Я швидко втягнувся, настільки швидко що іноді першим йшов "напролом" і вже за мною інші люди
Випереджаючи ваші запитання, відповім - будинок пробував заруфити, навіть закинув рюкзачелло та почав лізти сам, але охорона на слова "турист, фото" відповіла - "но фото"
А це вже добудований та цілком функціонуючий бізнес центр
Soo much mercedes
А тепер з вашого дозволу я торкнусь теми декомунізації. Особисто я повністю солідарний зі знесенням радянських вождів, перейменуванням вулиць за їх же іменами та прізвищами
- Це ж частина історії, як інколи зауважують мені, - нехай стоять, історія ж
- Таки так, згоден, це наша історія, але згадайте лиш грандіозний памятник СС в Австрії. Його знесли та знищили, більше того, в більшості куточків світу заборонено така велика частина історії як Гітлер, заборонено зигувати, а це ж частина історії, котра між іншим більше вплинула на світ аніж Ленін чи Маркс.
Зазвичай після цих коментарів суперники якось замовкають, але я з радістю вислухаю ваші зауваження до моєї чисто субєктивної думки
До чого я. В Албанії, зокрема в Тірано декомунізація пройшла досить жваво
Але все ж після смерті Енваро його дочка встигла побудувати на той час найдорожчу будівлю Албанії - накшталт єгипетських пірамід. А так як Слава Богу туманне комуністичне майбутнє Албанії зазнало краху, тому піраміду спочатку перетворили в ресторан, а потім взагалі закрили
Як не заруфити таку пречудову будівлю?
Шкода що вона зачинена...Але ви не повірите, нещодавно в ній відкрилась виставка художника з Великобританії
Поспілкувавшись про цю монументальну будівлю і так і не зумівши пробратись далі я розпрощався та направився в сторону озера та виходу з міста
Місцева річка - аналог київської Либідь. Запах той же, а ось вигляд глобально інакший (відчуйте різницю)
Поліція з народом. Фестиваль поліцейської техніки та музики
А ми, ми
Ми обідаємо молочком та булочкою та рухаємо вперед
Тож який висновок: йдучи по вулиці я чіпляюсь до людей "Speak English?" і третина таки знає мову, особливо працівники банків, кафе та барів. Можливо це тому що столиця, а ось на іншій всій території ніхто не знає "світової" мови - англійської
Ну що ж - до зустрічі
Неподалік кордону з soo dangerast Албанією мене підібрала накінець перша Zastava, про історію яких я писав у випуску №1 з шикарним мужиком, котрий їхав з Сербії через Албанію в Косово.
- Це вперше така черга на кордоні з Албанією, - Царина сербською
- А розкажіть кілька слів Албанською
Легко:
Добр дан - мір діта
добр вецхо - мір мрома
хвала - фаламіндері
прямо - дрейт
девойка - вайз
жона - груйа
нема навіц - скам лек
біциклі - бічіклет
млеко - ліе
довідження - мір падшим
так час в пробці минув набагато швилше і ось ми вже розсікаємо на нашій 23 річній Заставі по небезпечних Албанських просторах
- Кафе, випємо кави, пропонує мені заставамен
- скам лек
- ухх молодець
За прекрасною Балканською звичкою нам приносять і воду
- А ти пробував Ракію?
- Оо я чув про неї, але не пробував.
- Ракію нам принеси, офіціанте
Ракія - це сливова горілка, але не така як в Україні, а жовтенька та з присмаком, ну і градусів у ній 60
- Ну як, вподобав Ракію?
- Ухх, так
- Бармен, ще дві Ракії
Випиваю ще одну та заставамен випиває одну
- В мене є мєсо турістічкі, зараз принесу,пропоную я
Мені ще наливають з собою 0,33 пляшечку ракії та рушаємо далі - на Тірано, на столицю.
І раптом, мені раптом захотілося купити велосипед. Цією ж блискавичною ідеєю я поділився з водієм. Бармен розказав що неподалік, за кілька кілометрів є пункт продажу бічіклетів. Тож наступні кілька кілометрів у нас виглядали приблизно так: я дивлюсь праворуч, він - ліворуч
- Нема?
- Нема.
- Нема..
пауза
- Нема?
- Нема.
- Нема..
Все ж знайшли пункт продажу, але враховуючи те що там лиш "ашанбайки" та й подорожувати мені близько 3,5 тисяч кілометрів я якось передумав купувати собі коня.
- Я ліворуч, ти - Тірано - право, тобто прямо, мовив хазяїн застави
Слізно попрощавшись та обмінявшись адресами, телефонами, лівджорналами наші шляхи розійшлись як змії після злучки
І ось я стою, весь такий хмільний від щастя та трішки від ракії..стоплю, а за 50 метрів переді мною стоїть трішки більш хмільний теж від щастя та від ракії трішки більше і також стопить мужичок із невеличкою пляшечкою ракії в руках.
- Ей, он, тиче пальцем за мою спину мужик з ракією.
Я оглядаюсь та бачу мікроавтобус чотиридверний з відкритим кузовом
- емм.. мір мрома, читаю з листочка я
- Do you speak English?, розвертаючись із переднього сидіння запитує в мене кучерява дівчинка
- Yes, I speak English.
Як виявилось Дівчинка на імья Ільда, її тато та ще один хлопець їдуть саме в Тірано, додому. Розговорившись мені розповіли про Албанію, про людей, про життя, про любов, про навчання. Щоправда ракія дещо заважала запамятати це все, тому запамьятав половину інформації
- А де ти ночуєш?
- Не знаю, пошукаю якийсь дах, я ж - дігер (ну і руфер немножк)
- Можеш переночувати у нас в кузові, трішки поговоривши з батьком мовила Ільда
- Its so good, посміхнувся я віддаючи телефон на зарядку
- Ми йдемо купувати піцу, тобі яку саме?, запитує батько
- Не має значення, будь яку, але в мене лиш сербські дінар, я ще не обміняв на албанські гроші
- Не має значення, ми пригощаємо
#Лайфхак: В Червні в Албанії спекотно, тож спати навітьу літньому спальнику жарко, тож покрутившись близько годинки, слухаючи гавкіт собак з балкону другого поверху я одягнув футболку та шорти і благополучно заснув - так менш жарко.
- Good morning, сонно вітаюся я
- Good morning, відповідає Ільда та її батько
Не зважаючи на всі їх любьязності мені сказали що я дуже добрий (не знаю чому такі висновки, вони ж мене пригощали та вписували)
Розпрощалися в центрі.
І що, треба зайти в туалет, вмитись, на КПП сказав "Добрий ранок", адже нічого розумнішого в голову не прийшло. Ані сербську, ані англійську, ані українську, ані російську тут не знають. Виходячи сказав - "дякую"
І як далі? треба дізнатись як буде "обмін валют" албанською нічого не зрозуміло що за магазини, що продають..
Албанія споконвіку була мусульманською державою, доки внаслідок визвольного руху, його керівник Енвар Ходжа не став лідером держави. За більш ніж сорок років він підняв державу, але так як був ярий комуністом то вів агресивну внутрішню політику: Центральну мечеть перетворив в пісюар, ввів спеціальний закон про невідповідність справжньому громадянину Албанії внаслідок якої було розстріляно не одну тисячу невинних людей, лошив Сталіна за те що той надто безвідповідально ставиться до ідей комунізму. А після того як пересрався з комуністичними Китаєм, СРСР та Югославією то створив ідею Ходжаїзму. І Албанці незважаючи на досить незалежний дух терпіли його правління аж до 1985 року. Тому на теперішній день ми маємо близько 40% християн (ортодокс) та 60% мусульман (муслім), але муслім таких, лайтовий. Вони можуть ходити в юбках, можуть в паранжах, але при цьому вживають ракію, мьясо та тусити півночі.
Спочатку необхідно exchange the money. В Албанії я вирішив шиканути, тому обміняв 50$. Вийшло близько 6000 лек - памятаєте фразу що я вчив "скам лек"?
Базар. Базар в Албанії - це окрема річ. Продається все: від сковорідок до гусей та велосипедів.
По ринку снують туди-сюди триколесні машинки незрозумілої фірми, триколесні вантажні велосипеди..
Вдалині чути звук тамтамів та барабану. Але незважаючи на всю рясність товарів, туристичний балонів до мого пальника я так і не зустрів.
Підраховуючи курс лек до гривні, що має відношення 1 до 5 помітив наступну річ: симпатична дівчинка в платті, зївши фаст фуд серветку викинула просто під ноги..
На всій території Албанії в мене склалось враження, що православні церкви стараються давити своєю масштабністю та ампіризмом малесенькі мечеті, котрі нерідко можна помітити лиш за башенками що височать над дахами.
Це та сама Мечеть, що була насильно перетворена на пісюар.
Центральна ортодокс церква Тірано, з ліфтом. В парку під нею ми й сядемо поїсти.
Греча, приготована ще в Монтенегро померла.. Спробуємо ще раз - точно померла.
Тірано - царство Мерседесів, але на відміну від Києва, тут - старі кабани та новенькі s-class amg однаково популярні.
Тут ви не знайдете стареньку Юго чи Заставу.
Вуличний рух в Албанії - зашибісь. А виглядає він саме так: ти переходиш впевненим кроком дорогу в будь якому випадку та під будь яким кутом, головне впевнений крок та "огризаючись" на сигнали водіїв. Я швидко втягнувся, настільки швидко що іноді першим йшов "напролом" і вже за мною інші люди
Випереджаючи ваші запитання, відповім - будинок пробував заруфити, навіть закинув рюкзачелло та почав лізти сам, але охорона на слова "турист, фото" відповіла - "но фото"
А це вже добудований та цілком функціонуючий бізнес центр
Soo much mercedes
А тепер з вашого дозволу я торкнусь теми декомунізації. Особисто я повністю солідарний зі знесенням радянських вождів, перейменуванням вулиць за їх же іменами та прізвищами
- Це ж частина історії, як інколи зауважують мені, - нехай стоять, історія ж
- Таки так, згоден, це наша історія, але згадайте лиш грандіозний памятник СС в Австрії. Його знесли та знищили, більше того, в більшості куточків світу заборонено така велика частина історії як Гітлер, заборонено зигувати, а це ж частина історії, котра між іншим більше вплинула на світ аніж Ленін чи Маркс.
Зазвичай після цих коментарів суперники якось замовкають, але я з радістю вислухаю ваші зауваження до моєї чисто субєктивної думки
До чого я. В Албанії, зокрема в Тірано декомунізація пройшла досить жваво
Але все ж після смерті Енваро його дочка встигла побудувати на той час найдорожчу будівлю Албанії - накшталт єгипетських пірамід. А так як Слава Богу туманне комуністичне майбутнє Албанії зазнало краху, тому піраміду спочатку перетворили в ресторан, а потім взагалі закрили
Як не заруфити таку пречудову будівлю?
Шкода що вона зачинена...Але ви не повірите, нещодавно в ній відкрилась виставка художника з Великобританії
Поспілкувавшись про цю монументальну будівлю і так і не зумівши пробратись далі я розпрощався та направився в сторону озера та виходу з міста
Місцева річка - аналог київської Либідь. Запах той же, а ось вигляд глобально інакший (відчуйте різницю)
Поліція з народом. Фестиваль поліцейської техніки та музики
А ми, ми
Ми обідаємо молочком та булочкою та рухаємо вперед
Тож який висновок: йдучи по вулиці я чіпляюсь до людей "Speak English?" і третина таки знає мову, особливо працівники банків, кафе та барів. Можливо це тому що столиця, а ось на іншій всій території ніхто не знає "світової" мови - англійської
Ну що ж - до зустрічі