Заповідник Ясени. Дороги назад нема..
Не пройшло й дві години - Печера номер два
Ця печера заповнена колонією літаючих мишей: шалений писк та вологе Гуано під ногами
Якщо доля, чи жагучий потяг до незвіданого занесе тебе мій дорогий читачу в ці далекі краї, знай що є такий Веле, що люб'язно дасть тобі ключі від всіх печер та влаштує тебе в найкращому місці лиш за те, що ти - -хороша людина. S=І ще один нюансик - дорога працює лиш з 18 до 20.00
А в кабак, за сумісництвом магазин, вам видадуть сервіз, плиту з газом, котрий самі ж завозять, спеції.. Як біла людина, смакуючи ракією домашнього приготування я став очікувати Веле з церкви. Знаєте як буде Церква македонською? - Црква.
А тим часом мене запрошують від столу до столу, пригощаючи та пригощаючи ракією - "розкажи про Україну, повідай про себе".
- Де ж Веле так довго? А ракія 60 градусів як не як - У..хх
За три ракії та кави, красно подякувавши всім "різним"людям я відправився в дорогу, в бій - на цивілізацію, в Скоп'є.
Не довго я тримався. А сталось це ось як: підбігши до пари що фотографувала квіточки я напросився в машинку, але пара переманила мене в інший бік від цивілізації, в мегавелику, як вони сказали печеру - Пешту.
так
Печера дійсно велика, настільки велика, що в ній побудована фортеця
Та тече ріка
Македонія - дуже релігійна держава. #лайфхак - якщо в машины що вас везе не має хреста, то водій - Мусульманин, якщо ж є - православний (ортодокс)
Zastava везе мене до цивілізації, але ламається під тим же кабаком на повороті до Белиці
Тут я насолоджуюсь живою македонською музикою і не тільки до такої степені, що всі машинки що сьогодні хочуть вирватись з цього Богом забудого місця вже виїхали
Безудержное веселье місцевого автостопу розбавляється лиш тим, що тут проходить мурашиний брід. А я як істинна верхівка розвитку живих організмів Homo Sapiens роблю їм перешкоди
Тут і заночую - авось вранці зловлю "свою" машину.
Але чуда не сталось і ніхто вранці навіть не їде на виїзд. Що ж - піду пішки вперед
А річечка тим часом наповнюється водою, перетворюючись на Козьє йезеро
Хоч би одненька проїхала. Можна навіть не далеко..
А міст до Здунье ще не видно, можливо за наступним поворотом пощастить більше
знизу, неподалік води чутно дзюркіт води - спускаюсь та набираю. ШУМ, шум двигуна десь неподалік, зриваюсь та біжу по пагорбу на дорогу - Нема, не видно, певно здалось. Аж раптом бачу із за кутка виїзжає.
- Я неподалік, у мене тут своє місце, але три кілометри можу підкинути
- Хоч трішки, вздихаю я
краєвиди цнотливі, але дещо одноманітні. Не знаходите?
Тиша навкруги..
А я так скучив.. скучив за звуком двигуна, простого автомобільного двигуна, скучив за дружиною, за дітьми..
А, стоп, в мене ж немає дружини та дітей - я скучив за простими благами цивілізації..
Єдиним інструментом для дестрою що прихопив - викруткою видовбую собі лігво ще на чотири години
Засмага передає шикарні форми моїх сандольєр
Як же я радий чути звук двигуна внутрішнього згоряння - Хвала Генрі Форду за настільки прекрасне чудо, особливо якщо воно їде в твоєму напрямку. О 16.20 я вже стою як штик біля мосту, очікуючи "мою машину". Слух загострився..
О 18.15 мене накінець підібрала єдина вільна знову таки Zastava та привезла в Скоп'є.
Дзвінок мамі - я живий!, все добре, зі святом Трійці. Зарядка 1% батареї телефону та повна розрядка фотоапарату. Потусив в центрі, вечеряю останньою порцією хліба та вермішла і тут epic fail - мій будинок, моя вписка зачиенна - ночую в кущах під стінами фортеці.
На базарі купую помідори,швидко суп,хліб та батончик - ось і нема македонських дінар.На 2 Євро докупую ковбаси.
Заряджаюсь на автомийці - пора закольцовувати тріп - в Сербію.
машини не зупиняються, а лиш мовчки проїзжають повз
Тінь плавно скорочується, а сонечко починає фарбувати небо в ніжні пастельні тони
Аж раптом, "не ждано не гадано" зупиняється ракета - Chevrolet Aveo Coupe
сідаю, дає відкриту банку пива
- Пий, как би намекает
- Ну, думаю, перевірка "на вшивість",- випив
Він також випив і по газах. Ага, - Power, дивись, без рук. Аж раптом бере і звертає вбік
- Ее, мені на Сербіяю. Македонець мені цей попався чи то п'яний чи то картавий, але мови його я майже не розумію.
Помили по швидкому ракету, заїхали додому, випили кави, познайомились з мамою та сестрою в футболочці Hot and Wild. А поки вона швиденько пішла фарбуватись рванули далі, причому не в Сербію, а назад, на Скоп'є.
Собі півас, мені- вино
Ходимо, знайомимось з "інтелектуальними" людьми
- Пічка, треба пічка, весь час повторює мій компаньйон. Але наполегливо відмовляється від поїздки в центр.
Чи тому що не любить центральну блатоту, чи то третє пиво йому підказує
А я, розговорившись з дівчиною з кіоску швидкохї їжі раптом чую шум знайомого двигуна що плавно так віддаляється. І що, весь тріп я не випускав з рук фотоапарат та чохол із грошима та паспортами. А тут стою в Македонії і лиш фотоапарат на шиї!
Погнався за ракетою, але шльопанці не розвивають Chevrolet power
Слава Аллаху, Богу та всім, він просто переставив машину. Але тіпати мене відпустило лише за годину
Приходить друган, на фото зліва, викидає мій рюкзак зі словами - проблема, треба їхати, готуй ящик пива, ми будемо за годину..
Моя вписка на сьогодні
Я знову таки в Скоп'є
Сідаю в Англійський бус та роблю спробу номер два - закольцовка в Сербію
простоявши кілька годин йду пішки в Сербію - автостопу нема
а на черговому КПП прошусь до колишнього міліціонера в машину і таки закольцовую держави
Легенда доречі
До зустрічі в Сербії..