4. Тріп східною Європою (Австрія, Словаччина)
З Австрії у нас фотографій... дві ).
Не тому, що там погано, а... якось не склалося.
Спочатку ми їхали через всю Австрію з Праги в Словенію. Ну і на карті ж там Альпи, я думала, що буде стіііільки серпантинів, шо нічо не хотітиму вже, а виявилося не так! Ми побачили купу тунелів (і там, і в Словенії), які розрізають гори і жодного серпантина. Всі автобани були рівні. Я знаю, що в Австрії є і серпантини і досить дорогі платні пункти на них, але видно так проклала дорогу, що всього цього уникли.
Їхати рівними автобанами дуже комфортно, але скучнувато. Навіть коли є гори і річки поруч - ми їх майже не бачили, бо все це було затулено захисними екранами автобана, так шо таке...
Але те, шо бачили - вражало. Наприклад, трава в Австрії! Як тільки ми заїхали в Європу (Польщу) - вже було видно, що все дуже акуратно, красіва трава і все таке, але в Австрії... це ж шото неймовірне! Ми дивилися на неї і не могли понять - ЯК?!!
Я зараз розказую не про якийсь газон в місті, чи у людей у дворі. Нє! Просто їдеш трасою, кругом якісь поля, посадки, інколи якась ферма. І от все, шо не дерева - це трава однакової висоти, красоти і зеленості. Інколи на досить крутих холмах, де наче важкувато було б пройтися газонокосилкою. Вобщем, у нас є думка, шо це вівці! Шо вони рухаються і акуратно так надкушують траву, шо кругом все однаково. Не знаю, чи це правда, але отака теорія.
Чому в Україні (в Карпатах, наприклад) не так - не пойму. Там же теж вівці ходять. Карпати дуже красіві, не спорю, але там купа всяких чагарників, нема там такої плюшової травички!
Після Словенії наш шлях лежав через Відень і ми вирішили, шо гріх втрачати таку нагоду - треба заїхати і глянути, що там і як.
В цьому була наша головна помилка, бо часу вже було не особо і ми планували там лише провести вечір і заночувати. Не можна так робити з великими містами...
Добралися до готелю десь о 19-й, страшна злива (вже 3 день), треба десь паркуватися. Поки розбираємося, в якій ми зоні, до котрої тут платно, з котрої безкоштовно, і які порядки в сусідній зоні, проходе години дві. Далі бредем в метро і їздимо ним теж години дві, бо постійно кудись не туди виходимо-заходимо, в центрі пробігаємо під зливою (єдині туристи, які не в кафе), бачимо шось отаке:
Наче і красіво, але мокрі, заморені, голодні і якось воно взагалі нам ніяк.
Добігаємо до якогось кафе, хочемо впасти і поїсти, але вже 23-тя і там не готують. Ми грусні плетемся до готелю під дощем, на якійсь заправці купуємо дуууууууууужееее сухий і гидкий сендвіч і грусні лягаємо спати.
Оце таким для нас був Відень. Я вважаю, шо колись треба буде йому дати ще один шанс, але пока отак.
З Словаччини - взагалі тільки одне фото маю )
Я навіть не пам"ятаю, що це за місто було. Якесь... по дорозі - заїхали пообідати.
Що я можу сказати про Словаччину: це єдина країна з шести, яка сильно відрізнялася! Всі інші можна було сплутати, не побачити, де кордон, бо кругом все красіво, все комфортно і т.д.
Як тільки ми заїхали в Словаччину, автобан закінчився. Купили віньєтку, яка коштує точно так же, як в інших, але я і досі не розумію, за що. По мірі наближення до України дороги гіршали і вужчали. Не скажу, що гірші, ніж в Україні, але.... десь на рівні Сербії.
Багато де спостерігали, що будують нову дорогу, але... всього по одній полосі в кожен бік - це дуже дивно.
Далі мова: жодна людина, до якої ми зверталися в Словаччині, не знала англійської! Я розумію, що в Україні теж не знають, і якби хто в Полтаві на вулиці спитав, як кудись пройти, то більш за все йому б взагалі нічого не відповіли. Тобто, я не засуджую Словаччину, не кажу, шо вони якісь плохі, чи шо, але спостерігаю, що у них розвиток - як у нас. Це не європейський рівень. Я розумію, що хтось може сказати, що от був у Словаччині десь там і в нього говорить друг англійською і офіціант теж шось знав. Звісно, і у нас теж хтось зна. Але я пишу про наші враження, наш зріз. Ми проїхали через всю країну і ніхто не знав! Навіть прикордонники.
Чи красива Словаччина - наче да, але якось не дуж доглянуто, чи розвинена - не особо, чомусь навіть пообідати нормально нам не вдалося - склалося враження, шо кругом така глуш... хз
Ми їхали і думали - як так вийшло? Чехія і Словаччина були разом, разом вступили до Євросоюза, але це такий контраст!
Взагалі, Словаччиною ми вирішили проїхати для галочки, бо по дорозі, а окремо туди їхати не планували, бо чесно кажучи, взагалі нічо цікавого про цю країну не чули (хай ніхто не ображається, але ну... як є, вірю, що там може бути якесь озеро симпатичне, гора якась, але загалом про країну якось нічо не чути).
Гугл нам дуже наполегливо пропонував їхати через Угорщину, але ми відмовилися, бо вже там були. Потім трохи вже і жалкували, бо таке - їдеш Словаччиною, дивитися нічого, дороги погані, а ввечері ще й малоосвітлені. Ну, принаймні, були, бачили, маємо якесь враження про країну. От саме тому, я тепер ніколи не сплутаю Словенію і Словаччину. Бо Словенія - це дуже гарна, багата краєвидами і красотами країна, а Словаччина - ну хз, шо і сказати. Сподіваюся, у них колись буде краще, як і в нас.
І от через те, шо ми так тіліпалися, до України під"їжджали з великим запізненням, і як пізніше виявилося - взагалі не там!
Виявилося, що гугл повів до кордону з Україною, але не до КПП, і ми вночі рискали якимось селом, шоб понять, куди нам їхать. Заїхали до якихось людей у двір, почали їх питати. Цікаво, що вони говорили словацькою і ми їх розуміли. Відповідали українською.
Кілометрів через 30 вирулили на богом забуте КПП (але черга все одно була) і благополучно переповзли в Україну, яка моментально нас зустріла ТАКИМИИИ ямами, шо ми поняли - зря нарікали на словацькі дороги ).
1. Україна, Польща
2. Чехія
3. Словенія, Італія
5. Їжа, мова і цигани
Не тому, що там погано, а... якось не склалося.
Спочатку ми їхали через всю Австрію з Праги в Словенію. Ну і на карті ж там Альпи, я думала, що буде стіііільки серпантинів, шо нічо не хотітиму вже, а виявилося не так! Ми побачили купу тунелів (і там, і в Словенії), які розрізають гори і жодного серпантина. Всі автобани були рівні. Я знаю, що в Австрії є і серпантини і досить дорогі платні пункти на них, але видно так проклала дорогу, що всього цього уникли.
Їхати рівними автобанами дуже комфортно, але скучнувато. Навіть коли є гори і річки поруч - ми їх майже не бачили, бо все це було затулено захисними екранами автобана, так шо таке...
Але те, шо бачили - вражало. Наприклад, трава в Австрії! Як тільки ми заїхали в Європу (Польщу) - вже було видно, що все дуже акуратно, красіва трава і все таке, але в Австрії... це ж шото неймовірне! Ми дивилися на неї і не могли понять - ЯК?!!
Я зараз розказую не про якийсь газон в місті, чи у людей у дворі. Нє! Просто їдеш трасою, кругом якісь поля, посадки, інколи якась ферма. І от все, шо не дерева - це трава однакової висоти, красоти і зеленості. Інколи на досить крутих холмах, де наче важкувато було б пройтися газонокосилкою. Вобщем, у нас є думка, шо це вівці! Шо вони рухаються і акуратно так надкушують траву, шо кругом все однаково. Не знаю, чи це правда, але отака теорія.
Чому в Україні (в Карпатах, наприклад) не так - не пойму. Там же теж вівці ходять. Карпати дуже красіві, не спорю, але там купа всяких чагарників, нема там такої плюшової травички!
Після Словенії наш шлях лежав через Відень і ми вирішили, шо гріх втрачати таку нагоду - треба заїхати і глянути, що там і як.
В цьому була наша головна помилка, бо часу вже було не особо і ми планували там лише провести вечір і заночувати. Не можна так робити з великими містами...
Добралися до готелю десь о 19-й, страшна злива (вже 3 день), треба десь паркуватися. Поки розбираємося, в якій ми зоні, до котрої тут платно, з котрої безкоштовно, і які порядки в сусідній зоні, проходе години дві. Далі бредем в метро і їздимо ним теж години дві, бо постійно кудись не туди виходимо-заходимо, в центрі пробігаємо під зливою (єдині туристи, які не в кафе), бачимо шось отаке:
Наче і красіво, але мокрі, заморені, голодні і якось воно взагалі нам ніяк.
Добігаємо до якогось кафе, хочемо впасти і поїсти, але вже 23-тя і там не готують. Ми грусні плетемся до готелю під дощем, на якійсь заправці купуємо дуууууууууужееее сухий і гидкий сендвіч і грусні лягаємо спати.
Оце таким для нас був Відень. Я вважаю, шо колись треба буде йому дати ще один шанс, але пока отак.
З Словаччини - взагалі тільки одне фото маю )
Я навіть не пам"ятаю, що це за місто було. Якесь... по дорозі - заїхали пообідати.
Що я можу сказати про Словаччину: це єдина країна з шести, яка сильно відрізнялася! Всі інші можна було сплутати, не побачити, де кордон, бо кругом все красіво, все комфортно і т.д.
Як тільки ми заїхали в Словаччину, автобан закінчився. Купили віньєтку, яка коштує точно так же, як в інших, але я і досі не розумію, за що. По мірі наближення до України дороги гіршали і вужчали. Не скажу, що гірші, ніж в Україні, але.... десь на рівні Сербії.
Багато де спостерігали, що будують нову дорогу, але... всього по одній полосі в кожен бік - це дуже дивно.
Далі мова: жодна людина, до якої ми зверталися в Словаччині, не знала англійської! Я розумію, що в Україні теж не знають, і якби хто в Полтаві на вулиці спитав, як кудись пройти, то більш за все йому б взагалі нічого не відповіли. Тобто, я не засуджую Словаччину, не кажу, шо вони якісь плохі, чи шо, але спостерігаю, що у них розвиток - як у нас. Це не європейський рівень. Я розумію, що хтось може сказати, що от був у Словаччині десь там і в нього говорить друг англійською і офіціант теж шось знав. Звісно, і у нас теж хтось зна. Але я пишу про наші враження, наш зріз. Ми проїхали через всю країну і ніхто не знав! Навіть прикордонники.
Чи красива Словаччина - наче да, але якось не дуж доглянуто, чи розвинена - не особо, чомусь навіть пообідати нормально нам не вдалося - склалося враження, шо кругом така глуш... хз
Ми їхали і думали - як так вийшло? Чехія і Словаччина були разом, разом вступили до Євросоюза, але це такий контраст!
Взагалі, Словаччиною ми вирішили проїхати для галочки, бо по дорозі, а окремо туди їхати не планували, бо чесно кажучи, взагалі нічо цікавого про цю країну не чули (хай ніхто не ображається, але ну... як є, вірю, що там може бути якесь озеро симпатичне, гора якась, але загалом про країну якось нічо не чути).
Гугл нам дуже наполегливо пропонував їхати через Угорщину, але ми відмовилися, бо вже там були. Потім трохи вже і жалкували, бо таке - їдеш Словаччиною, дивитися нічого, дороги погані, а ввечері ще й малоосвітлені. Ну, принаймні, були, бачили, маємо якесь враження про країну. От саме тому, я тепер ніколи не сплутаю Словенію і Словаччину. Бо Словенія - це дуже гарна, багата краєвидами і красотами країна, а Словаччина - ну хз, шо і сказати. Сподіваюся, у них колись буде краще, як і в нас.
І от через те, шо ми так тіліпалися, до України під"їжджали з великим запізненням, і як пізніше виявилося - взагалі не там!
Виявилося, що гугл повів до кордону з Україною, але не до КПП, і ми вночі рискали якимось селом, шоб понять, куди нам їхать. Заїхали до якихось людей у двір, почали їх питати. Цікаво, що вони говорили словацькою і ми їх розуміли. Відповідали українською.
Кілометрів через 30 вирулили на богом забуте КПП (але черга все одно була) і благополучно переповзли в Україну, яка моментально нас зустріла ТАКИМИИИ ямами, шо ми поняли - зря нарікали на словацькі дороги ).
1. Україна, Польща
2. Чехія
3. Словенія, Італія
5. Їжа, мова і цигани