Про мой серый неуютный Львов 90-х, который предпочла бы забыть, вышла книга. Писательница, видимо, также живет в моем районе, так как описывала наш парк и даже мою школу.
Оставлю себе интервью, потому что зацепили две фразы, буквально вырванные с я зыка:
Той факт, що у Львові теж були чи є люди, які ностальгують за радянським минулим, часто дивує читачів зі сходу України. Вони уявляють, що кожен львів’янин - це такий собі «ідеальний українець». Насправді ж, ні. Не буває ідеальних. Бо не буває правильних і неправильних українців
Я багато думаю про причини того, що зараз відбувається в країні, про ті речі, через які війна взагалі можлива, про те, чому ми не були достатньо сильними й згуртованими, щоб на нас боялися нападати (хоч і це, звісно, нічого не гарантує - вина завжди на агресорі). Можливо, ми недостатньо щиро говорили між собою
http://slovopravdy.com.ua/viktoriya-amelina-dim-dlya-doma-knyzhka-pro-nebezpechnu-nostalgiyu/