Об обществе, мнении и безымянных звездах

[kisska_anfiska]

- Весь город притаился за окнами!
- Но они же спят?!
- Даже если спят, то они и во сне подглядывают.

Вчора пан derteser потішив мене чудовим фільмом, зветься "Безымянная звезда". Я в принципі не кіноманка, дивлюсь вкрай рідко, останнім часом не пре взагалі ні на що, але тут!.. Головні ролі - Анастасія Вертинська, "дочка того самого Вертинського!") -

Comments

[derteser]

гіперболізованість всіх виявів тези "Не пренебрегайте обществом, оно этого не прощает" в цьому фільмі до неможливого актуальне і ілюстративне для нас, як вихідців із радянської країни. Для нас, бо "шо люди скажуть" нам важливіше свого внутрішнього комфорту. але ж, по-моєму, це зникає. може, я не помічаю, що навпаки - воно є. а общєство? общєство не те, що було ще десь до 89-го чи 90-го, або раніше до 17-го, або до 41-го чи після 45-го. зараз йому треба лише подивитися в очі. там же ніхєра. це ж, блядь, свині в хліві. їх підгодовують, розважають, підмивають (хоча все рідше і рідше), то якого дідька мене має цікавити їхня свиняча думка? на підсвідомому трохи є, але все менше і менше. майже всі вияви соціального (у сучасному розумінні і інтерпретації) абсолютно сучі. Система соціального несправедлива в першу чергу через те, що по відношенню до різних людей ставить різні стандарти (і кожен інтерпретує їх по різному). отож, чому я маю підлаштовувати свою мораль і своє (назване соціальним) під когось (під чиєсь, типу, соціальне)? (ні, я не

[kisska_anfiska]

ти)

воно є, Сір, общество лишилось. Воно судить за іншими мірками, може, не таке жорстке, але якщо раніше було в очі, то тепер - позаочі. І хз, що краще. Ми від нього нікуди не дінемося, бо робити наперекір - теж залежати від нього, тікати геть і "не перетинатися" узагалі не можливо, розшириш рамки і тебе вже називають божевільним... мабуть, ми постаріємо і станемо також хрестоматійними бабками/дідусями, що з цікавістю визирають з-за фіранок, спостерігаючи за чужим життям)

[ammeelli]

о, Боже, як мені це знайомо... і найголовніше, що ти починаєш це усвідомлювати лише тоді, коли виходиш з-під контролю суспільства. коли розумом виходиш. коли в один прекрасний момент, потрапивши в динамічне суспільство, бачиш, що під кожного не пристосуєшся і що всі настільки різні... тоді починаєш нарешті формувати себе як особистість. про суспільство потрібно думати лише з такого ракурсу - як на мені відібється те, що я роблю. в майбутньому, в далекому майбутньому. а зрештою, якщо всі кроки усвідомлені, то шо ж там думати?? =)

«Мне наплевать, что вы обо мне думаете. Я о вас не думаю вообще» Coco Chanel

[kisska_anfiska]

у Коко було повне право так казати)
хоча ні, мабуть, саме через такі девізи вона й досягла всього...

[ammeelli]

от власне. не занижуй самооцінку. в кожній Коко є. питання в іншому - в тому, щоб випустити її назовні.