Віслава Шимборська. Кіт у порожній оселі

[kishka_manul]

Померти - так не можна робити котові
Бо що має відчувати кіт у порожній оселі
драпатися на стіни.
Тертися поміж меблями.
Ніщо тут не змінилося
А проте і змінилося
Ніби ніщо не пересунене
А однак і порозсоване.
І вечорами лампа уже не світить.
Чути кроки на сходах,
Але ж це не ті.
Рука, що кладе рибу у мисочку,
також не та, що клала.
Щось тут не починається
у звичний час.
Щось тут не відбувається
як повинно.
Хтось тут був і був,
А потім зник
і знову вперто немає.
До усіх шаф уже заглядав
Усі полички поперебігав
І під килим заглядав
Навіть порушив заборону
І папери усі порозкидав
Що ж ще робити,
Спати і чекати.
Нехай-но він тільки повернеться
Нехай-но він тільки з’явиться
Тоді він відчує
Що з котом так не можна.
Ітиму до нього, але так,
ніби зовсім не до нього
Помалесеньку
На дуже ображених лапах
І ніякісіньких підстрибувань-писків
напочатку.

Переклад Мирослави Приходи