Публікація \ Публикация (1988, реж. Віктор Волков): «Школу зараз люблять критикувати»…
У розмові про фільм «Сон в руку, або Чемодан» ми говорили, чи встигла перестройка вплинуть на фільми 85го року. Напевно, ні… а от на «Публікацію» - цей уплив від першого і до останнього кадру. Перші сцени - стилізовані розбірки стінка на стінку, сексуальні послуги іноземцям, мало не зґвалтування… далі «поступок імперіалізмові» не менше… зокрема, танці в стилі «Лихоманка суботнім вечором \ Saturday Night Fever», де молодий Джон Траволта витанцьовував під блиск нічних закладів. В «Публікації» замість диско - електро («брейк денс», як заявляє «ді-джєй» =).
Таке враження, що щось типу ремейка на «Чучело» зняв Соловйов («Асса»), чи Пічул («Маленька Вєра»). А щодо журналістики… відповідний персонаж фізично присутній на екрані лише секунд 10ть (в епізоді, коли на вечірці йому кажуть сховатися), але увесь фільм про нього (точніше про його статтю) лише і говорять.
Класна керівничка одного з випускних класів - надто принципова панянка і не бажає всяким багатим телепням ставить хороші оцінки і писати добрі характеристики, оскільки вони цього не заслуговують. Але багаті телепні - мають батьків (через яких вони, власне, вважаються багатими) і зв’язки (зокрема, друзів журналістів). Так один з таких друзів пише іронічну статтю, мовляв, та вихователька вже вижила з розуму. Наслідки - звісно, планьорка в школі, передчасна відправка на пенсію і сердечний приступ літньої вчительки.
Це все стається в перші хвилини фільму - увесь інший час, шукають винних, розбираються між собою і з молоденькою вчителькою-заміною… власне, займаються всім тим, чим і завжди займаються в подібних фільмах. Журналіст - поганий, звісно, мало не вбивця... окрім того його стаття не зовсім правдива… проте, оскільки фільм часів перестройки - покарання він вже не несе… і, взагалі, фільм закінчується принциповим бойоктом одного з учнів, повернення його до панкування на вулицях і піснею молодого Шевчука… як у свій час «АССА» закінчувалася виступом Цоя…
Таке враження, що щось типу ремейка на «Чучело» зняв Соловйов («Асса»), чи Пічул («Маленька Вєра»). А щодо журналістики… відповідний персонаж фізично присутній на екрані лише секунд 10ть (в епізоді, коли на вечірці йому кажуть сховатися), але увесь фільм про нього (точніше про його статтю) лише і говорять.
Класна керівничка одного з випускних класів - надто принципова панянка і не бажає всяким багатим телепням ставить хороші оцінки і писати добрі характеристики, оскільки вони цього не заслуговують. Але багаті телепні - мають батьків (через яких вони, власне, вважаються багатими) і зв’язки (зокрема, друзів журналістів). Так один з таких друзів пише іронічну статтю, мовляв, та вихователька вже вижила з розуму. Наслідки - звісно, планьорка в школі, передчасна відправка на пенсію і сердечний приступ літньої вчительки.
Це все стається в перші хвилини фільму - увесь інший час, шукають винних, розбираються між собою і з молоденькою вчителькою-заміною… власне, займаються всім тим, чим і завжди займаються в подібних фільмах. Журналіст - поганий, звісно, мало не вбивця... окрім того його стаття не зовсім правдива… проте, оскільки фільм часів перестройки - покарання він вже не несе… і, взагалі, фільм закінчується принциповим бойоктом одного з учнів, повернення його до панкування на вулицях і піснею молодого Шевчука… як у свій час «АССА» закінчувалася виступом Цоя…