Викрадений дирижабль \ Ukradená vzducholod (1966, реж. Карел Земан): на сторінках Жуля Верна…
Карел Земан (Karel Zeman) - чеський геній анімації, що навіть його ігрові фільми перетворюються на мультиплікаційні візії. Так і «Викрадений дирижабль», що є вільною рефлексією на Жуля Верна, ігрове кіно про дітей, яке за рахунок кольорів перетворюється в казкову фантазію про пригоди юнаків, які викрали дирижабль і подорожують на ньому.
А репортер газети «Світлозор» Марек, тим часом, освітлює всі реакції суспільства на це, а потім і відправляється в рятувальну експедицію (на різних літакових апаратах, з голубами в клітці, аби писати в редакцію). Вперше з’являється він ще до викрадення, на ярмарку, де фотографує перший політ дирижабля (світлина виходить забавна: на передньому фоні лише жіночі ноги). А його фотокамера і далі виступає однією з комедійних складових образу репортера (проте, звісно, далеко до «Камерамена» Бастера Кітона =). Мало того, що вона велетенська і він її постійно тягає з собою, так ще й намагається роз’їхатись на своїй тринозі.
Далі журналіст активно береться за розслідування викрадення, пошуку батьків (прекрасна сцена - як бабуся відстрілюється з вікна від журналістів, які задають питання на кшталт «чому не віддали його в колонію? \ чи є у вас в сім’ї ще психи? Регулярно відвідуєте церкву?»), світлин злочинців і тому подібне.
А одним з найгарніших журн.елементів у фільмові є сценка, коли демонструється перша шпальта, де ноги дівчини, дитяча фотографія одного з викрадачів, до руки з прикріпленим револьвером. На що навіть репортер каже «але ж це не правда!» - наступним кадром анімована качка з газети топчеться на сторінках «Світозора».
А репортер газети «Світлозор» Марек, тим часом, освітлює всі реакції суспільства на це, а потім і відправляється в рятувальну експедицію (на різних літакових апаратах, з голубами в клітці, аби писати в редакцію). Вперше з’являється він ще до викрадення, на ярмарку, де фотографує перший політ дирижабля (світлина виходить забавна: на передньому фоні лише жіночі ноги). А його фотокамера і далі виступає однією з комедійних складових образу репортера (проте, звісно, далеко до «Камерамена» Бастера Кітона =). Мало того, що вона велетенська і він її постійно тягає з собою, так ще й намагається роз’їхатись на своїй тринозі.
Далі журналіст активно береться за розслідування викрадення, пошуку батьків (прекрасна сцена - як бабуся відстрілюється з вікна від журналістів, які задають питання на кшталт «чому не віддали його в колонію? \ чи є у вас в сім’ї ще психи? Регулярно відвідуєте церкву?»), світлин злочинців і тому подібне.
А одним з найгарніших журн.елементів у фільмові є сценка, коли демонструється перша шпальта, де ноги дівчини, дитяча фотографія одного з викрадачів, до руки з прикріпленим револьвером. На що навіть репортер каже «але ж це не правда!» - наступним кадром анімована качка з газети топчеться на сторінках «Світозора».