Батьки та діти: таємниці працевлаштування
Вчора, здається, пили каву з колегою. Часу було багато, настрій був ледачий, теревеніли та ділилися плітками. У товариша тренькнув смарт - надішла пошта. Прочитавши листа, він брутально вилаявся і замовив ще кави. "Що трапилось, друже, нащо ти брудниш навколішний світ огидною спадщиною татаро-монголів?" спитав я. Виявляється, йому вчетверте протягом кількох годин надіслали лінк на якесь мегаінтервью Ярини Ключковської. Це не враховуючи купи "лайків", якими народ вщент засрав стрічку у ФБ. Мені стало цікаво и ввечері я сам глянув свою френдстрічку.
Так, дійсно, купа хомячків радісно обмінювались посиланнями на черговий текст Господарки українського ПіАр. Сама ж пані Ярина грайливо просила гостей своєї сторінки: "Дуже нескромний пост :) Але на це інтерв'ю мені не соромно поставити лінк. Буду вдячна за ваші відгуки." Ти диви, сказав я собі, буде вдячна. Окей, Ярино, ось тобі зворотній зв'язок.
1. Коли навесні 2008 року український офіс Майкрософт почав пошуки керівника прес-служби, це викликало ажіотаж в середовищі місцевих фахівців з ПіАр. Серед моїх знайомих на співбесіду потрапили троє. За їхніми словами, в аплікантів питали дивні речі. Наприклад, чи є в них звязки в органах державної влади, або чи можуть вони забезпечити комунікацію з Урядом. Я так розумію, що такого штибу завдання взагалі не відносяться до компетенції PR-департаментів. В сфері GR навіть зовнішньо працюють інші люди - огрядні дядечки у віці 45+. Або хлопчики з відповідних родин. Тому коли стало відомо призвіще щасливої переможниці в цих кадрових перегонах, мені спало на думку, кого власне найняла Майкрософт - пані Ярину чи її татка, Юрія Ключковського?
На такі підозри наштовхують, серед іншого, численні співпадіння в біографіі пані Ярини. В ЮМС вони зявилась наприкінці 2004 року, одразу після Помаранчевої Революції. Тоді великі іноземні компанії опинилися перед фактом повного "перезавантаження" органів української влади. Разом з Кучмою пішла геть купа народу, з яким були налагоджені стосунки і на яких бізнес орієнтувався при вирішенні різних питань. В той час, коли Київстарі готувалися мало не до націоналізації, УМС шукали контакти з новим керівництвом країни. А Ключковський був одним з найближчих до Ющенка членів Нашої України, навіть більше року представляв його у Верховній Раді.
2. Перебування пані Ключковської на посаді керівника прес-служби УМС запамяталось хіба що epic fail з безлімітними тарифами в 2006 році та купою характерних статей в різних виданнях. Коли влітку 2006-го після скандалу навколо безлімітних тарифів компанія спробувала вразити увагу публіки інтригою щодо "народної ініціативи" Дави тариф!", вуха стирчали за кілометр. Це не був epic fail як в попередньому епізоді, це було звичайнісіньке УГ.
3. Сам по собі перехід з власного консалтінгового бізнесу в посередню (за розміром, штатом, бюджетами та впливом) компанію викликав запитання. Теоретично в Nords PR мегазірка, викладач и президент UAPR мала можливість професійно зростати аж до самого неба. ЇЇ посилання на якусь особливу привабливість Майкросфот не переконують. Таких клієнтів в неї як в партнера знаної консалтингової компанії мало бути до біса. Як гною. Причому вона сама мала б можливість вибирати з кім працювати, а з ким ні.
4. Майкросфот та особисто Ярині Ключковській сильно пощастило, що обставини звільнення Франке не набули розголосу. Точніше, не знайшлося нікого, хто був би зацікавлений зробити цю історію публічною. Якби таке сталось, Анжела Камінська виглядала б чимось дрібним, ледве не милим.
5. Ну і, власне, сама Анжела... "Кожна компанія має той PR, на який заслуговує" (с)
Так, дійсно, купа хомячків радісно обмінювались посиланнями на черговий текст Господарки українського ПіАр. Сама ж пані Ярина грайливо просила гостей своєї сторінки: "Дуже нескромний пост :) Але на це інтерв'ю мені не соромно поставити лінк. Буду вдячна за ваші відгуки." Ти диви, сказав я собі, буде вдячна. Окей, Ярино, ось тобі зворотній зв'язок.
1. Коли навесні 2008 року український офіс Майкрософт почав пошуки керівника прес-служби, це викликало ажіотаж в середовищі місцевих фахівців з ПіАр. Серед моїх знайомих на співбесіду потрапили троє. За їхніми словами, в аплікантів питали дивні речі. Наприклад, чи є в них звязки в органах державної влади, або чи можуть вони забезпечити комунікацію з Урядом. Я так розумію, що такого штибу завдання взагалі не відносяться до компетенції PR-департаментів. В сфері GR навіть зовнішньо працюють інші люди - огрядні дядечки у віці 45+. Або хлопчики з відповідних родин. Тому коли стало відомо призвіще щасливої переможниці в цих кадрових перегонах, мені спало на думку, кого власне найняла Майкрософт - пані Ярину чи її татка, Юрія Ключковського?
На такі підозри наштовхують, серед іншого, численні співпадіння в біографіі пані Ярини. В ЮМС вони зявилась наприкінці 2004 року, одразу після Помаранчевої Революції. Тоді великі іноземні компанії опинилися перед фактом повного "перезавантаження" органів української влади. Разом з Кучмою пішла геть купа народу, з яким були налагоджені стосунки і на яких бізнес орієнтувався при вирішенні різних питань. В той час, коли Київстарі готувалися мало не до націоналізації, УМС шукали контакти з новим керівництвом країни. А Ключковський був одним з найближчих до Ющенка членів Нашої України, навіть більше року представляв його у Верховній Раді.
2. Перебування пані Ключковської на посаді керівника прес-служби УМС запамяталось хіба що epic fail з безлімітними тарифами в 2006 році та купою характерних статей в різних виданнях. Коли влітку 2006-го після скандалу навколо безлімітних тарифів компанія спробувала вразити увагу публіки інтригою щодо "народної ініціативи" Дави тариф!", вуха стирчали за кілометр. Це не був epic fail як в попередньому епізоді, це було звичайнісіньке УГ.
3. Сам по собі перехід з власного консалтінгового бізнесу в посередню (за розміром, штатом, бюджетами та впливом) компанію викликав запитання. Теоретично в Nords PR мегазірка, викладач и президент UAPR мала можливість професійно зростати аж до самого неба. ЇЇ посилання на якусь особливу привабливість Майкросфот не переконують. Таких клієнтів в неї як в партнера знаної консалтингової компанії мало бути до біса. Як гною. Причому вона сама мала б можливість вибирати з кім працювати, а з ким ні.
4. Майкросфот та особисто Ярині Ключковській сильно пощастило, що обставини звільнення Франке не набули розголосу. Точніше, не знайшлося нікого, хто був би зацікавлений зробити цю історію публічною. Якби таке сталось, Анжела Камінська виглядала б чимось дрібним, ледве не милим.
5. Ну і, власне, сама Анжела... "Кожна компанія має той PR, на який заслуговує" (с)