До роковин "1944".
72 роки тому майже дві сотні тисяч людей розпихали по вагонах і відправили до Середньої Азії в нелюдських умовах.
Навіть за офіційними даними, дорогою загинула 191 людина, не менше 10% померло після депортації.
Така доля спіткала в ті роки не лише кримських татар, але лише цей народ не був відновлений в правах аж до самої Перебудови, лише цей народ дістав безпрецедентне тавро народу-зрадника, образ чого глибоко вкорінився в радянській та неоімперській свідомості.
На мою думку, питання про зрадництво цілого народу не може стояти ніколи в принципі, оскільки народ, за твердженням класиків націології є "уявленою спільнотою". Це свого роду абстракція. Народ існує, але немає людини, яка точно знає всіх його представників, у сучасному світі немає проблем із тим, щоб відчужитися від свого народу, чи (за деякими винятками, зумовленими переважно релігійними причинами, як-от індуси чи друзи) пристати до іншого. В той же час зрада це цілком конкретне поняття, це злочин, а злочин має свої обов'язкові атрибути, перш за все суб'єкта. Звісно, що навіть маючи 70% спільноти серед суб'єктів злочину, говорити про відповідальність решти 30% - ну це все одно що ваші двоюрідні брати в іншому місті когось пограбували, і вас садять в ізолятор разом із ними, бо ви - "родина-грабіжник".
Тут навіть більше. Депортація стосувалася взалагі всіх кримських татар, до кого влада могла дотягнутись, крім одиниць із числа найбільш заслужених, як хрестоматійний Амет-Хан Султан. Іі зазнали і люди, які встигли виїхати з Криму до окупації і ті, хто пройшов усю війну - самих лише офіцерів понад 500.
Виглядає так, що планувалася саме зачистка півострова від незалежного автохтонного елементу, який став дисидентським зараз по окупації Криму в 1783 році. Вони заважали, тому з них зробили "народ-зрадник".
XX століття відзначилося масовими виселеннями і переселеннями. Нікуди не заглядаючи, я можу згадати, наприклад, грецько-турецький обмін населенням у 1920-х роках, який поклав трагічний кінець тисячолітній грецькій присутності в Малій Азії (крім Стамбулу, але і то ненадовго), так само як турецькій в Греції (Салоніки тоді були мусульманським містом). Всі пам'ятають масове і часом насильницьке виселення німців зі Східної Прусії, Помор'я, Силезії та Судетів, масовий виїзд поляків з СРСР та українців з Польщі...
Та навіть поляки, знані своїм дещо своєрідним ставленням до історії та власної ролі в ній, визнають ганебний характер операції "Вісла". Всі сучасні нації засудили саму думку про те, що державна влада має право розпоряджатися питаннями місця проживання цілих народів, а тим більше винесення їм колективних вироків.
За єдиним винятком. Занурені у власне побєдобєсіє, росіяни не здатні на ревізію своїх вчинків того часу. Джамала співала "Чужинці приходять, вони заходять у ваш дім, вони вбивають вас всіх і кажуть - ми не винні!" і тупіші з них просто коментуючи саму пісню, повторюють - ми не винні, ко-ко-ко-колаборанти, СС... І найстрашніше те, що вони не проти це повторити...
Депортацію кримськотатарського народу вже визнано геноцидом. Як і з Голодомором, найжахливіше те, що в XXI столітті є люди, які не приховують своєї готовності повторити - виселити, вирізати, виморити... Якщо тільки Путін скаже...
Навіть за офіційними даними, дорогою загинула 191 людина, не менше 10% померло після депортації.
Така доля спіткала в ті роки не лише кримських татар, але лише цей народ не був відновлений в правах аж до самої Перебудови, лише цей народ дістав безпрецедентне тавро народу-зрадника, образ чого глибоко вкорінився в радянській та неоімперській свідомості.
На мою думку, питання про зрадництво цілого народу не може стояти ніколи в принципі, оскільки народ, за твердженням класиків націології є "уявленою спільнотою". Це свого роду абстракція. Народ існує, але немає людини, яка точно знає всіх його представників, у сучасному світі немає проблем із тим, щоб відчужитися від свого народу, чи (за деякими винятками, зумовленими переважно релігійними причинами, як-от індуси чи друзи) пристати до іншого. В той же час зрада це цілком конкретне поняття, це злочин, а злочин має свої обов'язкові атрибути, перш за все суб'єкта. Звісно, що навіть маючи 70% спільноти серед суб'єктів злочину, говорити про відповідальність решти 30% - ну це все одно що ваші двоюрідні брати в іншому місті когось пограбували, і вас садять в ізолятор разом із ними, бо ви - "родина-грабіжник".
Тут навіть більше. Депортація стосувалася взалагі всіх кримських татар, до кого влада могла дотягнутись, крім одиниць із числа найбільш заслужених, як хрестоматійний Амет-Хан Султан. Іі зазнали і люди, які встигли виїхати з Криму до окупації і ті, хто пройшов усю війну - самих лише офіцерів понад 500.
Виглядає так, що планувалася саме зачистка півострова від незалежного автохтонного елементу, який став дисидентським зараз по окупації Криму в 1783 році. Вони заважали, тому з них зробили "народ-зрадник".
XX століття відзначилося масовими виселеннями і переселеннями. Нікуди не заглядаючи, я можу згадати, наприклад, грецько-турецький обмін населенням у 1920-х роках, який поклав трагічний кінець тисячолітній грецькій присутності в Малій Азії (крім Стамбулу, але і то ненадовго), так само як турецькій в Греції (Салоніки тоді були мусульманським містом). Всі пам'ятають масове і часом насильницьке виселення німців зі Східної Прусії, Помор'я, Силезії та Судетів, масовий виїзд поляків з СРСР та українців з Польщі...
Та навіть поляки, знані своїм дещо своєрідним ставленням до історії та власної ролі в ній, визнають ганебний характер операції "Вісла". Всі сучасні нації засудили саму думку про те, що державна влада має право розпоряджатися питаннями місця проживання цілих народів, а тим більше винесення їм колективних вироків.
За єдиним винятком. Занурені у власне побєдобєсіє, росіяни не здатні на ревізію своїх вчинків того часу. Джамала співала "Чужинці приходять, вони заходять у ваш дім, вони вбивають вас всіх і кажуть - ми не винні!" і тупіші з них просто коментуючи саму пісню, повторюють - ми не винні, ко-ко-ко-колаборанти, СС... І найстрашніше те, що вони не проти це повторити...
Депортацію кримськотатарського народу вже визнано геноцидом. Як і з Голодомором, найжахливіше те, що в XXI столітті є люди, які не приховують своєї готовності повторити - виселити, вирізати, виморити... Якщо тільки Путін скаже...