ЩОСЬ ПІШЛО НЕ ТАК
Лежу, я, значить, на дівані. Діван завішаний покривальцем. За покривальцем дві відкриті двері, з яких з затримкою в дві секунди гучно і безпощадно йде трансляція російського серіалу.
Чесно кажучи, в мене їде дах. Телевізор - зло. Російські серіали - зло в квадраті. Російський серіал, який лунає в два вуха, коли ти хочеш спати - це зло в ступені безкінечності.
Я могла терпіти, коли нас "прокидали" з заброньованою хатою і ми спочатку години півтори під палючим сонцем і з важкими торбами шукали дім в кінці вулиці, а потім стукали у двері, вікна і гукали в колодязь, але... "Да нєт здєсь нікаво..."
Було ще нормально, коли ми знайшли диванчик в прохідній кімнаті у хаті з двома пенсіонерками, які "вам тут не пить, не душицця, пацанів не водить ((лол, четвертим і п'ятим на диванчик в прохідну кімнату)), допізна не ходить і вообще я вам не папка і не мамка". Окей, але прийти за годину до комендантського часу (лол, коментантський час) і знайти замкнені двері - це було жорстоко навіть для мешканців Позняків і Лісового.
Лише за півгодини розбудивши інших орендаторів вдається додзвонитися до орендодавців, які відкрили двері зі словами "Ну да, сплю. А что мне, танцевать штолі?..".
Окей, нормально ходити в туалет на вулиці і душ з літньою водою, яка зооовсім не тепла, бо, коли ти приходиш, всю теплу воду вохлюпали три сім'ї, що тут живуть. Це все - насправді нормально.
Нормально ходити на пляж 40 хвилин замість 15-ти, як було обіцяно. І не під'їдеш нічим, бо громадського транспорту в цій частині міста нема. Скільки там того Очакова-то :)
Нормально, коли офіціант приносить дві тарілки з млинцями, дивиться на них і каже "Хммм... Загадка". Підносить до очей, нюхає, а потім йде на кухню, аби вияснити які з них - з м'ясом, а які - з сиром. Хлопець з кафе "Зевс" із харизмою лінивця! Ти зробив нашу відпустку!
Нормально, коли офіціантка забуває про твоє замовлення, бо давить прищі подрузі. Нє, ну нам-то шо. От наступного клієнта вона взагалі відшила, сказавши йому, що ще сама не обідала )))
Нормально, коли обходиш вздовж і впоперек чотири квартали і не можеш знайти свою вулицю, бо декомунізований навігатор розрядився, а таблички і пам'ять людей продовжує носити імена комуністичних святих. Ну немає тут Таврійської вулиці. Тут є Свердлова і Енгельса.
Тільки тут таксист думає, що то нормально - спитати в молодих дівчат "А ви без трусіків?". Бо якщо ви не зняли мокрі купальники під одягом - нікуди не поїдем поки не висохнем. Ніякого таксі, ніякого вам "форда", мокрі с*чки!
То все було нормально. Але після того, як офіціантка не спитала і зробила мені СОЛОДКУ каву, туристичний Очаків для мене втрачений назавжди...
Вистачить з мене і двох днів моря)))