кінець моря

Apr 13, 2009 06:16

Повернутися в той сон, де вмираюче море чи просто розтрісканий солончак зі жменькою галасливих чайок над цією сліпучою сіллю, а на високому обриві хижка, давно закинута і відкрита вітрові, що пахне риб’ячими нутрощами. І в ній ми намагаємося любити одне одного, незграбні та розгублені від раптової пекучої пристрасті, наче діти, у яких вперше.

Ясмина виповзла кудись нагору, обкрутилася довкола бантини, як змія, і дивиться пронизливо й зелено, як він притискає мене до стінки. І мені знову ніяково, я дерев’янію й пригадую, як не могла змусити себе доторкнутися до свого першого кавалера, якого привела знайомитися з батьками, у їхній присутності.

Що ти, кажу йому, твоя дружина дивиться. Він кашляє як сміється, і сміється ніби кашляє, не розбереш. Ясмина мені не дружина, каже, не бійся, то все несправжнє, то лише про людське око, кажу тобі - нема чим перейматися, а ти не дивися, Ясмино.

Він кашляє і пожирає мої голі груди сухими гарячими губами. Вона ліниво й довго розкручується і падає долі, з легким стуком і м’яким прохолодним шурхотом, достоту як змія. І з тим же шурхотом повільно піднімається схилом вгору і зникає в траві.

Лягай, каже він, море висохло, нам нікуди вертатися.
Previous post Next post
Up