love can damage your health
Вважається, що люди брешуть дуже часто - жінки близько двохсот разів на день, а чоловіки - приблизно сто дев’яносто три рази. Я хочу закрити рота назавжди і нічого ніколи не говорити. І не чути нічого, що важливіше.
Бронхіальне дерево в легенях начебто формується після чотирьох місяців і двох тижнів внутрішньоутробного розвитку. Моє дерево проросло із замерзлої насінини, виросло крихким і вкритим інеєм, воно втомлено хилиться і обтрушує з себе непотрібні слова, які важко видихати. У грудях ворушиться, кришиться і штрикає колюче біле світло, подібне на таке, що буває від нещасливої любові. Хоча невідомо, чи є в любові вимір щастя, якого не можна заперечити.
Здається, десь іще є краї, де я могла би жити. Переїхати туди, де мене ніхто ніколи не знав, і, що називається, почати все від початку. Жодної біографії, жодної міцної нитки, яка ріже по живому. Купувати хліб і великий бутель питної води завжди в того самого продавця, який усміхатиметься, не знаючи мого імені. Ховатися від пообіднього дощу під розпеченим балконом посеред вулиці, з насолодою вдихати запах прибитого краплями пилу, гризти зелене яблуко, куплене поруч у вуличного торговця, який теж посміхається, не знаючи мого імені. Не мати потреби підтримувати розмову. Дивитися ввечері із веранди на морський залив, у якому швартуються білі кораблики, слухати, як в камінних судинах вулиць відлунюють перегуки рибалок. А, і так - стати андрогіном, надстатевою істотою, і нарешті заспокоїтись.
Бронхіальне дерево в легенях начебто формується після чотирьох місяців і двох тижнів внутрішньоутробного розвитку. Моє дерево проросло із замерзлої насінини, виросло крихким і вкритим інеєм, воно втомлено хилиться і обтрушує з себе непотрібні слова, які важко видихати. У грудях ворушиться, кришиться і штрикає колюче біле світло, подібне на таке, що буває від нещасливої любові. Хоча невідомо, чи є в любові вимір щастя, якого не можна заперечити.
Здається, десь іще є краї, де я могла би жити. Переїхати туди, де мене ніхто ніколи не знав, і, що називається, почати все від початку. Жодної біографії, жодної міцної нитки, яка ріже по живому. Купувати хліб і великий бутель питної води завжди в того самого продавця, який усміхатиметься, не знаючи мого імені. Ховатися від пообіднього дощу під розпеченим балконом посеред вулиці, з насолодою вдихати запах прибитого краплями пилу, гризти зелене яблуко, куплене поруч у вуличного торговця, який теж посміхається, не знаючи мого імені. Не мати потреби підтримувати розмову. Дивитися ввечері із веранди на морський залив, у якому швартуються білі кораблики, слухати, як в камінних судинах вулиць відлунюють перегуки рибалок. А, і так - стати андрогіном, надстатевою істотою, і нарешті заспокоїтись.