Човен, повний води

[katrina_texty]

В Одіссеєвім домі дерева повстали з землі.
Скільки ж того чекання. Коріння - натягнуті струни,
тятива, що гряде в його руки, листи і човни -
всі нап'яті вітрилами, наміром, покликом. Борошном
розсипається стугон - хліби досі місяться тут,
з рук у руки рушають, попри течію. Каравани
дня вітрилами, веслами ночі тріпочуть, гребуть,
застигають в тумані арками вітру - мостами.
І лише один човен не зрушить, сосновий. Бурштин
вже обсипався долі, доріжку встеливши для нього.
Човен, повний води, твоє море тримає в собі.
Повернися, вступи. Води зійдуть, почнеться все знову.