Чого я навчилася на кожній роботі
Люди, яких ми зустрічаємо у житті - це не просто так. Ті, з ким спілкуємося, впливають на наші погляди, рішення, шлях у цілому.
З роботами аналогічно. Це не лише про заробляння грошей. Там ми знайомимося, дружимо, ділимося досвідом, думками та стаємо завдяки цьому іншими, новими. Із року в рік.
Майже усі мої роботи об’єднувало одне - я писала тексти. Але були й інші обов’язки, які додавали мені нові скіли або навіть давали зміну напрямку.
Сайт про батьківство. Прийшовши сюди, довго не могла повірити, що я можу цілоденно писати тексти, а мені за це ще й платитимуть. До цього я зареєструвалася на текстовій біржі і встигла написати кілька статей про хлібопічки, які поклала до портфоліо та показала майбутнім роботодавцям. Окрім власне рерайту, пропонувала теми статей на місяць, запустила кілька конкурсів у соцмережах та допомагала модерувати форум.
Це було у 2013-му. Спочатку ходила в офіс, а далі упродовж 3 років я писала про штори, виховання дітей, моду, психологію стосунків та рецепти віддалено - вечорами на фрілансі, поєднуючи з навчанням в універі, а згодом із наступними двома роботами.
Благодійний фонд. Цей пункт я не завжди вказую в резюме, але саме з цієї роботи я почала називати себе піар-менеджером. Хоча вакансія називалася «Журналіст», що насправді було не зовсім так. Після рерайтингу хотілося писати своє, а не тиражувати думки, вже кимось написані. Зробити ставку на SММ мені здалося непоганою ідею, оскільки це були часи, коли всі сиділи у Вконтакте, заводили мільйон сторінок і груп, і вже з’являлися професійні вакансії в SMM.
Крім того, відомі події сколихнули країну, тож благодійність була у тренді. Ось як я опинилася саме там.
Робота моя полягала ось у чому: ми спільно організовували благодійні активності, про які я писала анонси та пост-релізи, розповідала на сторінках соцмереж. Були і аукціони картин, і конкурси дитячих малюнків, і фотосушка посеред міста, і збір книг для бібліотек у Східній Україні. Іноді нам надавали стенди на виставках. Згодом, під час наступної роботи (у видавництві), цей досвід повернувся, уже на регулярній основі.
Магазин канцтоварів. Тут я продовжила вести сторінки компанії у соцмережах, але тепер у багатьох соцмережах одночасно. Мій начальник навчив мене запускати платну рекламу та прищепив звичку читати ресурси про маркетинг.
Видавництво. Коли мене запросили сюди, я вирішила припинити свою фрілансерську діяльність і присвятити час основній роботі. Початок роботи був для мене як ковток свіжого повітря. Я була причетна до масштабного освітнього проекту, а мої тексти допомагали його просувати. Одним словом - вау! А ще це був початок реформ в освіті, тож я навіть зловила себе на думці, чи не податися мені у вчителювання. Але це була миттєва слабкість)
Певний час не могла збагнути, чому попередня дівчина покинула настільки цікаву роботу. Я створювала не лише новини, а й брала участь у розробці рекламних флаєрів, каталогів, сайтів, відео, деяких навчальних програм та інструкцій до настільних ігор.
Цей досвід виявився найбільш урожайним на соціальні контакти. Я розмовляла з клієнтами по телефону, відписувала в соцмережах, особисто знайомилася на виставках, численних тренінгах. Моя робота була пов’язана із відрядженнями. Я допомагала організовувати, фотографувала та писала безпосередньо з місця події. Таким чином, ще й подорожувала та бачила гарні місця України.
Але і про цю роботу вже пишу в минулому часі. Чому? Тому що вирішила спробувати свої сили трохи в іншому. Попереду - не менш цікаві проекти та виклики.