День Незалежності та Мовомарафон
#мовомарафон
Про мовомарафон та перше завдання можно почитати тут - http://movomarafon.in.ua/category/news/
Шановне панство, зі святом Незалежності України!
Сьогодні починається мовомарафон до якого я вирішили приєднатися. Хоча насправді я почала трохи раніше.
Моя головна причина чому я переходжу на українську, то самоідентифікація себе як українки. Проживаючи в Польщі, мені неодноразово довелось пояснювати чому ми з України, але розмовляємо російською. Ще декілька разів нас, почувши російську, називали росіянами. Ще мені було дуже прикро, коли я зрозуміла, що донька не може зрозуміти україномовних дітей і тому з ними не грається. Треба змінювати світ на краще та починати треба з себе - то я почала.
Я почала розмовляти виключно українською 11 серпня. Тобто вже 13 днів як я намагаюсь вживати тільки українську (з людьми, які її розуміють, ще я користуюсь англійською та базовими знаннями польської).
Які в мене складнощі, а їх багато.
По-перше, звичайно, важко переключатись повністю. Спочатку втомлюєшся попросту пом'ятати шо ти мусиш говорити тільки українською. Але то минає десь за два-три дні. Може зранку, тільки прокинувшись, можеш збовтнути шось російською, але потім вже набагато легше та навіть згодом не треба вже контролювати якою мовою ти кажеш.
По-друге: дуже важко згадувати елементарні слова. Навіть ті слова які ти напевно знаєш в потрібну мить кудись з голови зникають. Не кажучі вже про то що деякі елементарні слова, виявляється, що "не знав, не знав та й забув".
По-третє: мова плоска, словник дуже бідний. Коли намагаєшся шось розповісти, а ще складніше шось доказати, обгрунтувати свою думку комусь - попросту бракне слів. Дуже прикро, коли розумієш, що примитивне перекладаєш дословно з російської.
Четверте (в четверте?): спілкування з донькою. Незважаючи на те, що в українському садочку з нею розмовляли українською, та я періодично їй читала українські книжки, її перша реакція була: "мама, я не понимаю - скажи это по-русски". Виходила з ситуації так: спочатку намагалась сказати теж саме, але іншими словами українською, якщо два-три перефразування не спрацьовували, то казала вже російською.
П'ятим йде дуже слабка граматика, але то вже справа часу та читання.
На цей час для мене найважче то: виховувальні розмови з донькою(особливо коли в мене емоції шкалять), сперечання з кимось або спроби обгрунтувати свою думку в розмові, та останне, але важливе, - важко влучно пожартувати (поки старанно добираеш слова, то не до жартів).
Останнє чим я хочу поділитися, то вагання. Поки що єдине в мене вагання - як це сприймає моя донька та чи дасть це їй якусь користь. Я вже сміливо можу назвати її двомовною. Вона розмовляє вдома російською, а в садочку - польською. Ще вона вивчає англійську, та я перешла на українську, то додатково +2 мови. А ще в неї цього року з'явився братик, а за тиждень вона вперше йде до школи. Чи не забагато стресу для дитини?
Далі буде, не переключайтесь.
P.S. Світлина для привертання уваги:
Про мовомарафон та перше завдання можно почитати тут - http://movomarafon.in.ua/category/news/
Шановне панство, зі святом Незалежності України!
Сьогодні починається мовомарафон до якого я вирішили приєднатися. Хоча насправді я почала трохи раніше.
Моя головна причина чому я переходжу на українську, то самоідентифікація себе як українки. Проживаючи в Польщі, мені неодноразово довелось пояснювати чому ми з України, але розмовляємо російською. Ще декілька разів нас, почувши російську, називали росіянами. Ще мені було дуже прикро, коли я зрозуміла, що донька не може зрозуміти україномовних дітей і тому з ними не грається. Треба змінювати світ на краще та починати треба з себе - то я почала.
Я почала розмовляти виключно українською 11 серпня. Тобто вже 13 днів як я намагаюсь вживати тільки українську (з людьми, які її розуміють, ще я користуюсь англійською та базовими знаннями польської).
Які в мене складнощі, а їх багато.
По-перше, звичайно, важко переключатись повністю. Спочатку втомлюєшся попросту пом'ятати шо ти мусиш говорити тільки українською. Але то минає десь за два-три дні. Може зранку, тільки прокинувшись, можеш збовтнути шось російською, але потім вже набагато легше та навіть згодом не треба вже контролювати якою мовою ти кажеш.
По-друге: дуже важко згадувати елементарні слова. Навіть ті слова які ти напевно знаєш в потрібну мить кудись з голови зникають. Не кажучі вже про то що деякі елементарні слова, виявляється, що "не знав, не знав та й забув".
По-третє: мова плоска, словник дуже бідний. Коли намагаєшся шось розповісти, а ще складніше шось доказати, обгрунтувати свою думку комусь - попросту бракне слів. Дуже прикро, коли розумієш, що примитивне перекладаєш дословно з російської.
Четверте (в четверте?): спілкування з донькою. Незважаючи на те, що в українському садочку з нею розмовляли українською, та я періодично їй читала українські книжки, її перша реакція була: "мама, я не понимаю - скажи это по-русски". Виходила з ситуації так: спочатку намагалась сказати теж саме, але іншими словами українською, якщо два-три перефразування не спрацьовували, то казала вже російською.
П'ятим йде дуже слабка граматика, але то вже справа часу та читання.
На цей час для мене найважче то: виховувальні розмови з донькою(особливо коли в мене емоції шкалять), сперечання з кимось або спроби обгрунтувати свою думку в розмові, та останне, але важливе, - важко влучно пожартувати (поки старанно добираеш слова, то не до жартів).
Останнє чим я хочу поділитися, то вагання. Поки що єдине в мене вагання - як це сприймає моя донька та чи дасть це їй якусь користь. Я вже сміливо можу назвати її двомовною. Вона розмовляє вдома російською, а в садочку - польською. Ще вона вивчає англійську, та я перешла на українську, то додатково +2 мови. А ще в неї цього року з'явився братик, а за тиждень вона вперше йде до школи. Чи не забагато стресу для дитини?
Далі буде, не переключайтесь.
P.S. Світлина для привертання уваги:
