10, 11, 12… 14, 15!
Як має йти нумерація квартир у будинку? Ясна річ, що тільки зліва направо, за ходом годинникової стрілки. Принаймні, це ясно всім, хто користується латинкою або кирилицею та звик читати зліва направо, а не навпаки. Така система нумерації - зручна, логічна та зрозуміла.
Але логічне - це таке ж нецікаве й нудне, як прямокутні будинки та паралельні вулиці. Тому у Львові можна знайти:
а) звичайну нумерацію;
б) нумерацію навпаки - тобто квартира № 8 буде праворуч дев’ятої;
в) нумерацію взагалі без жодної системи. Наприклад, квартири №№ 11 та 6 (саме так, а не 6 та 11) будуть на третьому поверсі, №№ 15 та 3 - на другому, а № 4 буде на першому, біля брами.
А що, так і має бути у Львові. У місті, яке відверто зневажає прямі кути та за будь-якої нагоди намагається їх позбутися. (Ну, сучасні мікрорайони не беремо до уваги.) У місті, яке лише на початку XX сторіччя (вважайте, позавчора) відмовилося від конскрипційної системи адрес. Це коли будинок отримує свій номер не за розташуванням, а за віком: найменший номер має найстаріша будівля. Погодьтесь, так цікавіше.
Але давайте далі про будинки всередині, а не ззовні. Пам’ятаєте про американські хмарочоси, де ніколи немає тринадцятого поверху? Тобто насправді він є, тільки офіційно називається 12B, або одразу 14 - як завгодно, тільки не 13. Так, всі цивілізовані люди; всі скептично ставляться до бабчиної чортівні, але нащо ризикувати без потреби?
У Львові з хмарочосами не склалося, проте з забобонами - все добре. Ще й досі збереглися австрійські будинки, де немає 13-ї квартири. Хоча 14-та - є. І вона розташована поруч з 12-ю. І не кажіть, що десь там між ними заховалася комірчина Голема. Я ретельно перевірів.