Georgia is on my mind
Фото: Аміко Кавтарадзе
Серйозні пересування в моєму внутрішньому чарті «Грузія-Топ100»… Ні, не так. Гіт-паради, рейтинги, чарти - це все мура. Насправді є музика, яку ти слухаєш, і є все інше. BekBekson - слухаю відучора: учора вони виступали у Львові.
Вони дуже різні: грають інді, джазове, фьюжн, рокабіллі, експериментальну електронщину (навіть тексти в них - чотирма мовами, та й самі вони з двох країн). Але на всьому цьому лежить відбиток їх особистого стилю. Як у калейдоскопі: трубка одна, картинок - скільки заманеться.
Переконатися, що справді калейдоскоп, за 6 хвилин 10 секунд:
…Але все ж таки варто послухати їх наживо. І побачити.
Зараз їх четверо, двоє з Грузії, двоє зі Штатів. Власне, сам BekBekson у своїх кедах та безрозмірних штанях виглядає більш американцем, ніж його справжні американські колеги. А ще він грає на гітарі смичком.
Вони репетирують у скайпі. Що зробиш: всі не можуть жити у Батумі, хтось має мешкати у Мангеттені. А репетирувати треба. До речі, вперше вони наживо (у сенсі: в офлайні, про фанеру не йдеться) зіграли разом саме зараз, тут, у Львові.
І ще вони не співають чужих пісень. Тільки свої. Чотирма мовами.
Не менш прекрасну Ніно Катамадзе слухаєш діафрагмою. BekBekson слухаєш колінами.
Послухати: спочатку правим коліном, потім - лівим.