(no subject)
Отже, о четвертій годині ранку тиждень тому я якраз додивлялася серіал і збиралася лягати спати, вимикала комп’ютер. Дуже вчасно, оскільки дивний звук, наче хтось полощеться в раковині на кухні, виявився барабанним дробом у коридорі - на стику плит зі стелі струмком лилася вода, а з лічильника і кухонної люстри назбирувалося і скрапувало.
На трохи божевільні трелі дзвінка квартиру згори відчинив абсолютно спокійний старший господар. В самих трусах, він пояснив, що заливають сусіди над ним, і він їх вже розбудив. Як потім зауважила мама, в таких умовах - костюм саме той, що треба.
Коли від шуму прокинулася наша сусідка на поверсі і принесла нам додаткові тазики-відра, я кілька хвилин безтолково ними жонглювала, поки брат, вимкнувши всю електрику і витягши все з розеток, забирав речі з-під води, змішаної з побілкою.
Приходили сусіди з першого поверху - у них там із зовнішньої стіни на тротуар стікає. Мама пішла подзвонила тим, що під нами - вони теж пораділи, у них маленька дитина, а тому дивна реакція на будь-які події серед ночі.
Коротше, понеділок, пів на п’яту, брату через три години їхати на іспит, мама прокинулася і намагається мінімізувати наслідки, а я шортах і гумових капцях збираюся відром, совком і шваброю нести світло добра - до тих самих сусідів.
Славно повеселилися. О шостій ранку прийшов хлопець з квартири, що десь під цим потопом, і ключем закрутив воду, поки сантехніки хімічили в підвалі; ми якраз закінчили вичерпувати воду.
А зранку я взяла відгул, мама мені дзвонить і каже: люстру в кухні - я зняла; плафон, правда. Якщо вийде, відкрути решту, там іще десь вода хлюпає. Нагадую нервовим читачам - уся квартира без електрики, бо стіни ще сохнуть, а ми тремтимо перед лицем стихійного лиха.
Тепер - подвиг! В процесі знімання з’ясувалося, що дротики від люстри затиснуті дротами від проводки. Як кожна дівчина, я просто дістала зі свого письмового стола круглогубці, відтисла ними дроти і зняла люстру.
П.с. а взагалі я сьогодні спала три години і за десять хвилин восьма продумувала крізь сон, як провести синю лінію, щоб з'єднати 50 хв і 1 год, тоді марсіани не запідозрять, що мені пора вставати. Напевно, це все Десятий Доктор ("Доктор Хто"), хоча скоріше страх поштової скриньки, правопису і некомпетентності. І тепер, після цих речень, ви знаєте, що мені справді краще поспати. Але ж я так просто не здаюсь, марсіани!
На трохи божевільні трелі дзвінка квартиру згори відчинив абсолютно спокійний старший господар. В самих трусах, він пояснив, що заливають сусіди над ним, і він їх вже розбудив. Як потім зауважила мама, в таких умовах - костюм саме той, що треба.
Коли від шуму прокинулася наша сусідка на поверсі і принесла нам додаткові тазики-відра, я кілька хвилин безтолково ними жонглювала, поки брат, вимкнувши всю електрику і витягши все з розеток, забирав речі з-під води, змішаної з побілкою.
Приходили сусіди з першого поверху - у них там із зовнішньої стіни на тротуар стікає. Мама пішла подзвонила тим, що під нами - вони теж пораділи, у них маленька дитина, а тому дивна реакція на будь-які події серед ночі.
Коротше, понеділок, пів на п’яту, брату через три години їхати на іспит, мама прокинулася і намагається мінімізувати наслідки, а я шортах і гумових капцях збираюся відром, совком і шваброю нести світло добра - до тих самих сусідів.
Славно повеселилися. О шостій ранку прийшов хлопець з квартири, що десь під цим потопом, і ключем закрутив воду, поки сантехніки хімічили в підвалі; ми якраз закінчили вичерпувати воду.
А зранку я взяла відгул, мама мені дзвонить і каже: люстру в кухні - я зняла; плафон, правда. Якщо вийде, відкрути решту, там іще десь вода хлюпає. Нагадую нервовим читачам - уся квартира без електрики, бо стіни ще сохнуть, а ми тремтимо перед лицем стихійного лиха.
Тепер - подвиг! В процесі знімання з’ясувалося, що дротики від люстри затиснуті дротами від проводки. Як кожна дівчина, я просто дістала зі свого письмового стола круглогубці, відтисла ними дроти і зняла люстру.
П.с. а взагалі я сьогодні спала три години і за десять хвилин восьма продумувала крізь сон, як провести синю лінію, щоб з'єднати 50 хв і 1 год, тоді марсіани не запідозрять, що мені пора вставати. Напевно, це все Десятий Доктор ("Доктор Хто"), хоча скоріше страх поштової скриньки, правопису і некомпетентності. І тепер, після цих речень, ви знаєте, що мені справді краще поспати. Але ж я так просто не здаюсь, марсіани!