людяність

Jan 26, 2011 22:58

 котя ходить страшенно пухнастий і голодний, від цього голоду він стає особливо фотогенічним - але жахливий фотоапарат ще дістати треба, а він це чує і робиться линялим і злим... мало того, що двері позакривали, так ще і штуками противними блимають!
Отак подивишся на нього - і зрозумієш, що всі люди - сволочі.
Справді, десь колись в якійсь країні:
одна глазурована дружина за спиною чоловіка ниє, що їй не дають десять тисяч на себе, кохану, щомісяця; другий злиняв у Тімбукту і послав нафік рідних, які голову ламають, як віднедавна повнолітнього хлопця вернути (попередній візит у се королівство відбувся ще зі свіжим паспортом у руках); третій личинці заскочило боротися з феміністками і доводити тупість усіх жінок на основі мудрих інтернетних міркувань... 
Пару років назад мені здавалося, що такого не буває, або буває, тіки у кіно, у новинах і в Тімбукту. Тепер особисто у мене теж є знайомі, про яких можна розповісти не дуже хороші речі, причому їхні риси характеру і якості не залежать ані від статі, ані від віку - це такі аполітичні прозорі кульки, які надіваються часом на голову і сидять так годину, день, місяць, псують атмосферу, заходять у гості, перетворюють нормальних ніби людей на г., причому у декого вони керують головою, о святий Стен Гетц і блискучий Чак Лоеб, все життя.
Словом, про що я. Коти - людяні істоти. А от люди - не завжди. 

котя, люди, secrets of nature

Previous post Next post
Up