коти і Хайнлайн
Читаю Хайнлайна, його пізній роман "Двері у літо", і навіть тут мене наздогнала і зловила кошача тематика (приблизний переказ-переклад геніального абзацу автора):
"кіт Піт з котенячого віку призначив свого господаря відповідальним за їжу, житло і погоду, а себе за все інше, тому усю відповідальність за зиму і неприємну білу масу надворі він покладав на господаря, змушував його відчиняти усі двері у домі, доки не переконувався, що жодні з них не відчиняються у літо".
(Мій Гавря теж досить суворо вимагає від нас увімкнути сонце і вимкнути холод.)
А ще в цій книжечці є чудові діалоги - котяче "няв" і англійське "now" дозволяють вибудовувати щось таке:
"Now?" asked Pete.
"If you say so. If we're going to do it, there's no point in stalling."
"Now!" Pete answered emphatically.
"кіт Піт з котенячого віку призначив свого господаря відповідальним за їжу, житло і погоду, а себе за все інше, тому усю відповідальність за зиму і неприємну білу масу надворі він покладав на господаря, змушував його відчиняти усі двері у домі, доки не переконувався, що жодні з них не відчиняються у літо".
(Мій Гавря теж досить суворо вимагає від нас увімкнути сонце і вимкнути холод.)
А ще в цій книжечці є чудові діалоги - котяче "няв" і англійське "now" дозволяють вибудовувати щось таке:
"Now?" asked Pete.
"If you say so. If we're going to do it, there's no point in stalling."
"Now!" Pete answered emphatically.