Свято замку в Сидорові-2017
Втретє за свої майже 400 років замок Калиновських у Сидорові фестивалить.
І вдруге це робиться у форматі свята замку (перший раз був у 2016 р.).
Так як під кат не всі підуть, свою думку (яка ні разу не змінилася з 2016 року) напишу тут. Це дуже, дуже правильно - влаштовувати такі от свята замку, навіть якщо на них не приїздять з концертами Лама, Тріода і кого ще возили того року. Сподіваюся, у свідомості селян замок з незрозумілої купи каміння перетвориться на локацію, де можна послухати концерт, випити квасу чи пива з друзями, повболівати на футболі, де дитина наскачеться на десяти видах батутів, а дружина аж підскочить, коли козаки з Копичинців гахнуть зі своєї гармати. Замок матиме хоч якесь завдання, якусь місію - і його, можливо, не так швидко розбиратимуть. І це правильно.
А тепер кілька фотографій від 20.08.2017.
Минулого року свято починалося, здається десь об 11 чи 12 ранку. Ну, воно в червні було, тоді все ок переважно з температурою. Цьогоріч Сидорів святкував у розпаленому, сухому, спекотному серпні. Можливо, саме тому захід почався об 17:00 - коли сонце стає трохи милосерднішим.
Фото за сьогодні і фото з 2016 року часом майже ідентичні. Сцена та сама, ті ж ряди стільців біля неї, ті ж намети з чіпсами і карамельками, ті ж батути і сирні коники із Косова (один за десятку, три на 25 гривень).
Дежавю з минулорічним святом було досить сильне - знову був і футбол біля костелу.
Грали, здається, з Коцюбинчиками, рахунок був 1:1.
Головна риса побожних західних подоляків, котрі люблять відносити себе до Галичини і ставити на кожному кроці по капличці, ангелику чи алебастровій богоматері, - вміння дуже гучно матюкатися в присутності жінок, дітей і офіційної делегації з райцентру. Такої сконцентрованої стіни з матюків я не чула, напевно, ні разу в житті. :(
Тому з сільського стадіона я пішла досить швидко. Вуха шкода. Тим більш, з замку вже доносилися звуки оркестру Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Я їх і в Кам'янці колись вже чула, а тепер Східне Поділля приїхало на Західне з виступом.
Бабусі слухали, плескали, козаки з Копичинецького театру (так, в Копичинцях є театр) на варіаціях на тему "Їхав козак за Дунай" пішли й собі шабелюками махати:
Публіка пожвавилась, коли зі сцени оголосили, що далі буде гопак, але гопак був з сильним джазовим акцентом. Дуже круто, але гармаші з шаблями трохи розгубилися, здається :о)
Виходячи з реакції публіки, бабахкання з гармати народу ну дууууууже сподобалося.
Ех, здогадався б хтось із оргів якось сюди повітроплавців запросити - тут неймовірно гарно, чудова локація для невисокий підйомів з пасажирами у кошику прив'язаної кулі. Хоча мені що з того - я з коптером над Сидоровим вже втретє літала. І ще буду. Люблю Сидорів. Дуже. :)
Так, що ще показати?
Майже свято осені %)
Майстер-клас з гончарства коштував 40 гривень.
А робити ляльки-мотанки вчили за так.
Магнітики із замком - по десятці. Хотіла купити два, так з 50 гривень здачі не було. Потім якось нашкребли по кишенях гривнями на один магніт.
Скільки коштувало поскакати на батуті з видом на замок, не маю анінайменшого уявлення.
Це що, радянські півники на палочках тепер трансформувалися в отаке?
Ще гармаші з Копичинців.
З нагоди свята можна було зайти і в костел. В ньому тепер часом проводять меси. Головний та два бічних вівтаря навіщось пофарбували в найяскравіші фарби, котрі знайшли на гусятинському базарі. Побитий життям амвон затягнули червоним оксамитом. Але хай хоч так...
Вечірнє сонце правильно підсвічує кожну ямку чи заглиблення на місці колишніх замкових споруд.
Народ на замок йшов і йшов, потік автівок в Сидорів теж був чималий - і це ж дуже, дуже добре. Сидорову є чим пишатися.
Ну і більше мені особливо сказати нічого :О)
