Свято замку в Токах - і подорож околицями Збруча
І знову в цьому жж репортаж з чергового свята замків на Тернопільщині.
Цього разу це були Токи в Підволочиському районі, не самий відомий замок.
Але спочатку була довга дорога - ми виїхали вже по другій, а їхати було десь 140-150 км в одну сторону. Їхали хмельницьким берегом Збруча - і аж десь біля Чемерівців я згадала про щорічний православний парад, який виходить з Кам'янця 19.08. Я наївно сподівалася, що всі ці воцерковлені московсо-патріархатці чешуть десь Тернопільщиною.
Фігушки. Вони розтяглися на кілометри і кілометри - Сатанів, Юрківці, Сатанівка, за Сатанівкою...
Про цю традиційну ходу не сповіщають тривожно ЗМІ - а чого сповіщати, вони так давно ходять. І саме страшне - там багато дітей. ПОВНО дітей.
Значно приємніше дорогою спостерігати щось таке...
Чи таке. Ця чапля вже була в Токах - і їй фестиваль не заважав. І добре.
Центр Токів з повітря. До села розчистили і зробили дорогу (шкода, на самий центр Токів вже асфальту не вистачило) - і це вже в плюс святу замків.
Сам замок теж почистили від заростей - ще один жирний, прекрасний плюс.
Не вдалося поговорити, наскільки ця картина відповідала нещодавній реальності (вже в пізньорадянський час було зруйновано дві з трьох вцілілих башт замку).
Зараз ось стільки залишилося. Плюс сцена.
Раннім вечором на сцені виступали місцеві аматори, а пізнім вечором очікували на красуню LAMA.
Але й до Лами було що послухати. Дуже гарно грав.
Перед сценою стояли такі караваї. Таки караваї. таки гарні.
А от трохи далі від сцени, біля намету спонсорів, стояла пізанська вежа з застиглого сухого крему. Вона встояла і вижила.
Бо інших її сестер вже порізали на шматки і роздали бажаючим. Я не бажала, а вони й не нав'язувалися.
Загалом ярмаркове містечко було скромнішим і за червоногрудське, і за сидорівське, але китайська фігня у дефіциті не буває.
Була і да-а-а-алеко не фігня. Майстер з Підполочиська привіз прекрасні майолікові з емаллю тарілки з видами замків - ну дуже красиві.
Там і Кам'янець, і Борщів, і Хотин, і Скалат, і Збараж, і Меджибіж. Але й ціни високі - по 850 гривень за більшу і 650 (якщо не помиляюся) за менші. Ну там 10 обжигів, по одному на кожен колір, такі речі і не можуть коштувати дешево. Але й масовими такі сувеніри теж не назовеш.
Але все одно симпатичні.
Літали ми над Токами не одні - поруч гудів пропелерами ще один коптер, більший за наш. Літав ризиковніше, нижче. Я так відверто боюся.
З різних боків політала. І відео назнімала - як завжди. Був би ще час його обробляти.
За лицарські бої відповідали "реконструктори" зі Збаража. Ой, хлопці, далеко вам ще до справжньої living history.
Ось їх табір і тир біля замку.
В них дуже симпатичний, усміхнений лідер. Розмовляла з ним того року на майже-Гольським-фесті в Чорткові.
Народу було чимало.
Окремий жирний респект - за роботу поліції. НЕЙМОВІРНО чемні, просто дивовижно. Я ще таких чемних ніде не зустрічала. Хлопці, ух, продовжуйте так і далі.
Замку вже напевно вистачить, так? Його історію та яким він був можна побачити тут.
Все, це точно вже остання.
Коли вже збиралися назад, чапля все ще мочила ніжки. Але вже в компанії качок.
Зробили кілька коротких зупинок в Скориках - ех, без дерев навколо церква виглядає не атк імпозантно. Було як? А отак колись було.
Що це таке. поняття не маю. Велетенський простір, заставлений покришками.
Вечір був м'який, красивий - і ще до Сатанівки помітила замок в Сатанові. До нього добрих кілометрів 8, напевно.
Того року тільки ми піднялися над Сатановим, здійнялася буря. То політали ще й сьогодні. Гарно було.
От ще. Хм, тільки дійшло, що вся сьогоднішня мандрівка у нас була в околицях Збруча - майже від його витоків до майже його гирла.
А потім ще один політ - над Івахновецькими Товтрами. Товтри - це круто.
І махнувши нам на прощання пухнастим хвостом неілюзорної лисички, сонце нарешті пішло спати. А зараз піду і я.