Як в неділю Червоногруд рятували.
Цю подію я пропустити не могла: в рамках обласних свят замків, започаткованих головою ОДА Степаном Барною, 14 серпня черга дійшла до Червоногруду, про що сповіщав не один біллборд на Заліщанщині.
Біллборд кричав про порятунок замку, тільки от якого?
Знову город городять, так.
Біллборд не лише городив город, а й обіцяв Дзідзя. Дзідзьо обізвав організаторів шахраями, Дзідзя з афіші закреслили в останній момент (плями біля п'ятачка свинячого - це воно). Багато хто приїхав власне на Дзідзя.
Думаю, тут якраз повно машин тих, хто хотів Дзідзя. Це лише одна з кількох облаштованих до свято стоянок.
От ще одна парковка. В день фестивалю плату за в'їзд до урочища Червоного (20 гривень) не брали, а дарма - були б тисячі і тисячі гривень. Може, на них можна було і замок законсервувати хоча б.
Бо дуже ж треба.
Хоча...
Часом здається, з маленької брехні неодмінно виросте велика. З Червоногрудом саме ця історія. Поки народ масово не буде приписувати замку якесь неіснуюче ім'я, все буде кепсько.
Це місце було або Червоним (для русинів-українців, почитайте Логвина Горбачевського), або Червоногрудом. Тут жили ЛИШЕ етнічні поляки. Для польської мови форма закічення топоніма на -город характерна так само, як для нас на -бург. Але Червонобургом це місце фантастичної краси ніхто не називає. Зате його весь час тягнуть в східно-слов'янську прірву городів. Та на городах кабачки, блін!!!!
І це ж не єдина помилка з назвами. Купа турфірм возить туристів чомусь у Нирків. Нирків, чорт! Нирків! Що там дивитися? А-а-а, вони не у Нирків їдуть, вони їдуть у Червоногруд, а-на маєш.
Рішення польського сейму про визнання Волинської різні геноцидом сколихнуло людське море. На себе б подивилися, іроди - вердикт у багатьох.
Але і полякам, і нам треба визнати помилки минулого. Бо вони були. І Червоногруд перестав існувати власне внаслідок однієї з хвиль нечуваної жорстокості, котра прокотилася нашими землями під кінець Другої світової війни.
І смерть у Червоногруд прийшла з Ниркова.
А тепер туристів возять куди? У Нирків.
Це дуже зла, дуже чорна іронія. Це неправильно.
Про це я, як і про ті безглузді "-городи" намагалася поговорити з директором музею з Заліщиків - директор привіз фотовиставку, де був і кадр з мого сайту. Досить таки рідкісний - та вони і не приховували, що кадр від мене, логотип сайту не ховали.
Директор, молодий ще симпатичний хлопчина з золотим ланцюгом на шиї, мене не розумів. Шо я хочу? Ну Червоногород, і шо? Так українці казали. Так у грамотах.
Не казали. І не так. У грамотах завжди Червоногруд. Червоногородом це місце назвав вперше Михайло Грушевський - і понеслося. Місцеві жителі так не говорять? Ну і начхати. Зате так питоміше звучить. Більш по-українському. Он став у Львові Лютценгоф Личаковим - і нічо. І Червоногруд стане Нирковим. Або Червоногородом.
Логіка в дефіциті зараз. Великому. До більшості випадків алогічності нашого повсякдення я ставлюся спокійно, але власне це перекручування історичної правди мене заводить і злить.
Так не можна з історією. Це рагульство.
Я розумію, що якщо у когось раптом прокинеться логіка (що навряд чи), той запитає - тоді як це місце називати?
Я казала хлопцям з обласного відділу туризму: аж так треба прив'язки до живого - прив'язуйтеся до Нагорян. Туристи їдуть якраз через них (до Ниркова ніхто й не доїжджає), там ще й є церква старовинна (перепаскуджена ремонтами, але ж є). Ну вже треба турфірмам натякнути потенційним клієнтам, куди їх повезуть, хай кажуть Нагоряни.
Але правильніше - Червоногруд.
Нє, аргумент про "та вже всі звикли до Ниркова" не дієвий. Немає для правди понять "не ан часі" чи там "пізно". Треба казати правду, і неважливо, коли почати.
Я вже писала:
Це ж так не тільки з Червоногродом (як його ж назвати правильно, а? Точне фонетичне відтворення реальної назви померлого містечка - Червоногруд. За правилами української - Червоноград. Але вже маємо один на Львівщині. Червоногородом це місце не було ніколи, хіба в уяві недалеких діячів від туризму. Червоногрод нехай тоді?).
Я вважала б правильними і Червоногруд, і Червоногрод, і Червоноград. Лише не -город, бо це колгоспний підхід до правди.
Ну, виговорилася, тоді кілька коротких коментів по фестивалю.
Такого масштабу атракціонно-розважальної частини я ніде більше на регіональних фестах не бачила, от чесно.
Якщо потім після свята за всіма цими батутами і шашличними почистили територію, це не можна вважати абсолютним злом. Думаю, там таки прибрали - бо якби ні, опозиційні ЗМІ вже б ревіли від крттики. А на Тернопільщині наче поки тихо.
Спочатку лякали. що сцена стоятиме впритул до башт. Насправді все було не так: сцена стояла у лузі між замковим пагорбом і каньйоном.
От по цій фотці можна зорієнтуватися, де сцена. Нижче костелу.
А ще краще - по цій. Кажуть. біля розвалин замкового палацу чергували поліцейські, щоб ніхто з туристів там не шастав.
Так туристи й не дуже хотіли - більшість їхала на водоспад.
В самому таборі "Ромашка" проходили чергові сільські спортивні ігри, я туди не ходила.
Була парня, було спекотно - я і так ледь жива залишилася на тому святі, до цього часу серце працює у енергозберігаючому режимі, протестуючи навіть проти звичного басейну.
Ще фестивальні картинки.
В голові щось зле про Білосніжку і її гномів.
Але аматорський народний колектив з Тишківців на городенківщині мене таки помітив - і гарненько вишикувався для фотографування. Сфотографувала, звісно.
Фестивальні фоти - вони всі з землі.
Замкові є з землі, а є і з неба.
Більшість - за 14 серпня 2016 року, день свята. Але є кілька і з нашого польоту в травні 2016 р.
В неділю піднімалася вище - в якийсь момент побачила серед лісів навіть Дністер.
Я стільки років пишу про народні свята, що вже й втомилася ті самі сенси передавати все тими ж словами.
Та хоч з сусіднього посту про Чортків скопіюю:
Я все так само вважаю, що подібні заходи, навіть у колгоспному форматі "шашлики плюс дискотека" дуже і дуже потрібні нашим пам'яткам. Якщо нарід раз чи два на рік сходить у місцевий замок, щоб послухати там концерт і подивитися на іграшкові бої реконструкторів - це дуже добре, бо навіть в такому разі замки з незрозумілих розвалин перетворюються в головах на об'єкти дозвілля. Це вже може зупинити когось від бажання притаскати з фортеці собі кілька кравчучок каміння. Це добре. Так і має то все починатися, бо інакше у голови, забиті лєпсоповалом, мєнтами і іншою лабудою з телевізорів, пам'ятки архітектури не потраплять.
Коли замість псевдо-лицарів народні колективи, я ще більше тішуся. Ці люди часто справді мають і драйв, і таланти рівня великих майстрів - от як цей колектив "Більчанка" з Більча-Золотого.
Я вже мовчу про те, яка вродлива одна з їхніх солісток - просто космічної вроди жінка. І артистична. І голосиста. Класна. Хоча там весь квартет молодці.
Тому я не можу агресивно не сприймати всі ці льодяники, батути, тири і косівську бриндзу з вапном.
Бо якщо в Червоногруд привезти камерний оркестр з Сібеліусом, народ, на жаль, не поїде. Це довгий шлях - піднімати рівень культури після десятиліть оскотинювання, але його треба долати крок за кроком, а не на ліфті. Бо немає у нас, на жаль, таких ліфтів.
Намет з Торського. Відразу з фестивал. поїхали те Торське дивитися. Скоро на сайті.
Джуринський каньйон.
Святкування, вид з коптера.
Цей намет навіть не знаю з якого села.
Тернопільські сайти пишуть дурню про те, що знайшли спадкоємицю Любомирських (але на палац вона не претендує, не дурна); що рятувати пам'ятку (котра за законом ще навіть не пам'ятка), будуть розпарцельовуючи землю в Червоному на окремі ділянки; що - о блін - будуть змінювати русло річки Джурин. То все так, маніловщина і маячня. Що сталося з тими коштами, які Польща виділила на консервацію веж, теж не зрозуміло. А робити треба щось - стан самі бачите який.
Кадр власне з Ниркова. Там запрацювала якась зелена садиба навіть.
Знову вид з нашого Фантома. Гарно? :)
Ну і останній кадр. Вистачить