"Форпост-2": другий день, одна година
Літо, фестивалів багато, тиждень тому була на чергових, вже третіх, "Временах и эпохах" в Коломенському, а звіт в жж так і не виклала. Другий день сьогодні місто гримить "Форпостом-2", а я спромоглася вибратися туди аж по обіді - і лише на годину. Та й то було справжнім подвигом.
На жаль, ближчим часом в цьому жж багато звітів з фестивалів не буде точно.
Такого шила в мішку вже не приховати. Чоловіки в транспорті, ковзнувши по мені очима, похапцем кидаються звільнити місце. Ніякий одяг вже не закамуфлює живіт, котрий росте як на дріжджах. А це лише четвертий місяць, що ж далі буде? Мене весь час нудить, мені важко ВСЕ - ходити, працювати, навіть писати пости.
Це була хвилинка самовиправдовування, а далі буде кілька картинок. Небагато - була ж на заході лише годину.
Мені дуже не пощастило. На ту годину, коли я змогла приповзти до фортеці і фестивалю середньовічної культури, що там відбувався, фатум приготував мені ну дуже вже КУЛЬТУРНІ речі.
По перше, бої 5 на 5, де учасників розбороняли великими неотесаними дерев'яшками...
Ага, якраз такими. Дуже автентично.
По друге, турнір з регбі серед глядачів.
Я чесно була в шоці від побаченого - і навіть не змогла добути це до кінця.
Важкий мат немолодого, уркаганського вигляду дядьки з майкою-засмагою, кров на тілах, відверта агресія - ну жах же.
Фестиваль культури? Точно?
Мені хотілося кинутися до ведучих, харків'янина Сергія Рекротчука і кримчанина Василя - ну ви ж інтелігентні, начитані, тонкі люди. Ну шо ж ви робите?
Це вже вдома, передивляючись картинки, побачила, що обличчя у багатьох учасників-регбістів таки сяють від щастя.
Коротше, вони були не проти ані крові на спинах і руках, ані навіть розірваних капців (одному довелося виступати босоніж, бо взуття полягло у битві).
Глядачі теж сприймали це як належне.
Навіть от такі глядачі.
А потім подумалося: а може, це ДУЖЕ мудре рішення - отакий турнір з регбі? В ньому взяло участь 18 міцних альфа-самців. Альфа-самці часто мають звичку випити і йти вовтузити всіляких неформалів. Бо ж тестостерон. Поруч сцена, з якої власне неформали грають концерт за концертом для інших неформалів. Чи не розумно нейтралізувати потенційний альфа-догів, дати їм набігатися, наборсюкатися, випустити зайву агресію - і забезпечити себе (нехай частково) від потенційного конфлікту?
Хоча це так, лише думки вголос -
бо альфа-догів на ристаліщі і без регбістів вистачає.
і вони теж сяють після того, як навовтузяться - і як маршали добряче наколошматять їх маршальськими жезлами, отими неотесаними дерев'яшками, по залізних головах.
Так наколошматять, що дехто сам після бою і встати на ноги не зможе.
Тому за позитивом - в містечко майстрів.
Тим більше, навколо так багато знайомих обличь - шапочно по всяких Хотинах, або й не шапочно.
Театр танцю "Алєнтрада" - теж давні знайомі, шкода, що не вдалося побачити їх в дії.
І ким би не був цей шотландець, він мені дуже симпатичний - така гарна, густа українська мова (на "середньовічних" фестивалях, де домінують східняки, укр. мова - нечастий гість. Хоча ведучі "Форпосту" стараються вести дійство українською, за що їм повага).
І цих монахів я пам'ятаю ще з минулого року (до речі, розливають одне з кращих пив у світі - і кусайте лікті всі, хто живе за межами Хмельницької області).
Пусті... е-е-е... келихи про це свідчать красномовно.
Дітлашні на таких заходах перманентно цікаво.
Дорослі теж не нудяться.
Ех, були б сили пробути там хоча б кілька годин - але...
Ну, може, наступного року. :о)
Тим, хто пожалкував гроші на вхідний квиток у фортецю, все одно дістається трішки свята - учасники виплюскуються за межі атбору і фортеці, гасають Старим містом, влаштовують імпровізовані концерти.
Десь не так давно закінчився черговий бугурт - хата моя не так і далеко (якщо дивитися з точки зору дятла чи синички) від фортеці, все, що там відбувається, я чую прекрасно.
Якщо зможу, піду ще завтра.