"Времена и эпохи: Московское царство": останній день
Все. Неймовірний фестиваль закінчився неймовірною битвою. Як завжди після закінчення чогось грандіозного, зараз проводжаю останні чотири дні у склад пам'яті з найбільшими почестями і досить серйозною ностальгією. Такі події не забуваються.
На вчорашньому дні ДО битви зупинятися докладно не буду. Все так само працювали сувенірне і ремісниче містечко, виступали музиканти і театри.
Крилаті польські гусари все так само влаштовували на арені собі тренування, а глядачам розвагу.
Вдячна, вдячна, ВДЯЧНА, чорти забирай, Кам'янце, ВДЯЧНА публіка приймала їх з захопленням. Так, як ти чомусь не вмієш.
Click to viewВдячні гусари - вдячній публіці.
На час битви була оголошена повна мобілізація, навіть ремісники і продавці мали встати у лави військ - і в таборі до мобілізації готувалися.
"Гуляй-город" перебрався поближче до річки, до козаків на чайках - і третій деноь невтомно виплясував-виспівував.
Думаєте, в них кидалися звинуваченнями на кшталт "Отдайте Крым"?
Ні фіга. Публіки було багато. Їм плескали, підспівували -
- і з задоволенням витанцьовували з ними.
О другій по обіді почалася регата. З півдесятка човнів виплили у Москва-ріку.
В той же час почалися бої стінка на стінку для глядачів і демонстрації російського народного театру. Плюс десятки майданчиків з іграми і розвагами. Коротше, ніхто не зміг би побачити не те що ВСЕ, а й половину того, що відбувалося в Коломенському.
Ми ж відправилися подивитися на змагання пікінерів на Арені.
Після гусарії арену чистять - зверніть увагу як.
А. ні, ще до пікінерів були змагання серед мушкетерів - зі стрільби.
Це Московські стрільці, вічні гості Терри Героїки і "Землі героїв".
Перед початком власних змагань ландскнехти борсюкаються - тренуються. Саме такі завдання в них потім будуть на арені.
Дуже живописні костюми (загалом це кінець XVI століття - і пересічний глядач знає цю моду за колодами гральних карт). Єдине, що трішки вибивається в них з образу - відсутність борід.
Але це вікове. :о)
Дві команди - чудово вишколені Рондашьєри (Москва - Севастополь) і ландскнехти. Перша вправа - на швидкість передавати зі списа на спис шляпу. Рондашьєри виграють.
Друге завдання - біганина зі списом. Рондашьєри виграють.
Третє завдання - стінка на стінку.
Сувора чоловіча боротьба. Не дивно, що виграли більш агресивні і молоді - ландскнехти.
Години на півтори покидаємо залляту безжальним сонцем арену - йдемо на екскурсію Коломенським.
Ексурсія була просто чумова, неймовірна, ця дівчина розказувала лише цікаве і саме цікаве. Ми приєдналися до групи чеських мушкетерів (бо українські хлопці від ексурсій відмовились - їм би перед битвою сил набратися).
В чехів був перекладач - він уважно вислуховував білявку, а потім повторював все, що вона сказала, чехам - з жахливим чеським акцентом, але російською.
Я так цього гумору і не зрозуміла :о).
Серед чехів були й ті "українські козаки", які вже колись приїздили на Терру.
Все. До битви півгодини. Для преси залишили вдвічі менше місця, ніж було до того часу - і ми тулимося на єдиному п'ятачку з тінню - тінь від єдиного дерева, в інших місцях Сахара.
Польська кіннота вже на позиціях. З російського стану до них прибігають отакі от дражнителі і кривляки - розбурхують злість.
В ще одному гуляй-городі (на цей раз не фольклорному, а справжньому - загорожі на полі битви) вже засіли московські стрільці.
Почалося.
Перша жертва Московської битви 1612 р.: його вершник постраждав від ворогів - і розгублений кінь галопом прибіг до свого стану, переляканий.
Атака кінноти.
Я себе відчуваю якимось футбольним коментатором.
Ми поки що стоїмо за спинами польського війська - у війську весь європейский табір: чеські мушкетери, українські піхотинці, польські гусари, білоруські артилеристи.
на полі битви - вибух за вибухом. Все вкриває дим.
Все, перша лінія оборони московитів впала, європейці перебираються далі - ми слідуємо по периметру Арени за ними. Ось наші хлопці перед атакою.
Стрільці виставляють загороди.
Та кінноту не зупинить навіть артилерія.
Пікінери в бою.
Загрозливо близько до обоза падають гарматні ядра.
А там вже серйозно б'ються.
І знову вибухи.
Карпом (Костею Шреєром) можна пишатися - чудово керував загоном.
Сам же Гайдук - він як гетьман Ходкевич. На ньому ВСІ європейські війська. Ось такими людьми може пишатися Кам'янець.
А такими - Одеса. Рогаля (Сергій Шаменков) один зі шпагою кидається на ворожі піки.
Тут не до логіки. В битві йдеться про "безумство храбрых".
Як вони бачать, куди цілитись?
І преса, і публіка відгороджені від битви парканом, охорона працює швидко і коректно (респекти!) - так що деякі події навіть на найбільшому зумі видно погано.
От і перший поранений у кам'янецькому загоні. Олега Мороза на полі битви не лишають, а евакуюють в обоз.
Смерть пікінера.
Хоча жертв - враховуючи кількість вибухів - ан полі дуууже мало. Всім хочеться повоювати ще і ще.
Горить вже майже біля обозу.
Все. Підірвали обоз. Поганий знак. Ляльки і шматки капусти розлітаються по полю.
Ох-ох-ох. А польська перемога була ж вже от-от.
Російська артилерія не знає стриму.
Не вірите?
Фінальна сходка пікінерів.
Знову все серйозно :о)
І остаточна перемога загонів під керуванням князя Мініна і громадянина Пожарського.
Публіка - вся з камерами. Вже на даний момент кількість звітів з Коломенського зашкалює.
Сестрички шукають серед вбитих поранених.
Московити під рев трибун тріумфують.
Голова изранена, кровь на рукаве.
Чеський капітан повертається з битви сумним.
Як шкода, що мій жж читає хто завгодно. але НЕ кам'янчани. Як шкода, що вони не почують мій зойк: я хочу, щоб крилата гусарія ось так аплодувала нам, кам'янчанам. Щоб вони НАШІ фестивалі називали найкращими.
Але де там... В нас світо - якщо є водка, шашлик і якісь клоуни з мушкетами, поваги чи зацікавленості реконструктори в нас не дочекаються...
Подивіться на публіку ще раз. Ось так виглядає ЩАСТЯ. Ось такі обличчя мають бути в людей, котрі доторкнулися до історії. А не "А шо це в вас, ШЛЬОМ? А це меч? А можна помацати?"
Фінальний салют публіці з трьохсот мушкетів (на фотографії невелика частина мушкетерів). Карпо керує.
Російська кавалерія - рейтари.
Роздають призи.
Кам'янчани повезуть додому відразу два.
Віктор Травінський - кращий барабанщик фестивалю.
А там була жорстка конкуренція:
Другий приз - в Гайдука. За кращий чоловічий костюм.
Я знаю, що він приїде і скаже, що "ай", але ось так і виглядає щастя. Подивіться, та він СЯЄ!
Призи дуже хороші. Гайдук з якихось своїх резонів просив не показувати його приз публіці, але повірте, він класний.
Ціла скриня глядацьких симпатій дістається польським крилатим гусарам. Заслужили безперечно.
Прощальне коло ареною.
Magna Moravia.
Знову чехи.
Перед битвою були побоювання: площа замала, площадка в гравії, як там все буде? Все було шикарно. Вони йдуть з однієї з найкраще організованих битв в своєму житті.
Кам'янець-Подільський прощається з московською публікою.
Прощається і білоруська артилерія.
Табір. Після битви.
Якщо хтось скаже, що Сашко Заремба не задоволений, то він нічого не розуміє в емоціях.
Кадр про температуру і спеку.
Квас на фестивалі закінчився задовго до битви, проте воду можна було брати цілком безкоштовно - і всім-всім-всім. На поле воїнам воду підносили у кухлях дівчини в костюмах епохи.
Гаряче було.
Хочеться ще.
Окремо буде пост з картинками Міка - в нього ДУЖЕ багато класних кадрів.
Чекаємо на повернення хлопців додому і їхні коментарі.