Архівні как-ангели
В мене вже цілі серії постів про антикварно-новорічні чи хеловінські листівки. Про валентинки - хіба ось цей запис. Якщо НР чи Хеловін я хоча б в дитинстві відзначала, то святкувати 14 лютого завжди видавалося чимось безглуздим: я була цинічним підлітком і стала цинічною дорослою. Від трояндочок, крильцяток і місячного сяйва мені трішки гидотно - але давайте все-таки препаруємо і цю тему (натягнувши гумові рукавички - аби не заляпатись в р-р-р-романтизмі).
Проблема в тому, що власне листівки до дня Валентина - як правило дикий треш і ще більш дикий несмак. Щось таке:
Самий трешовий з усіх варіантів - звичайно, німецький:
Амур голий і в камзолі, серце-гуртожиток - з трубою, яка от-от вигнеться свастикою. Німці тримають марку.
Це в листівках. В журналах кінця ХІХ ст. справа з купідонами ще гірша: це медом намазані зефіри, а зверху ще цукрова пудра:
Це вже не тітка, це вже святий Себасьян за мить до катування: шість крутяться навколо голови, сьомий повзає по землі і хапає за ноги, а позаду - сонм інших шестикрилих.
Це вже навіть не смішно.
Мало меду? От вам ще красівості:
І контрольний в голову: з журналу за 1893 рік:
Хехехе.
Тому будемо дивитися на образх купідона як головного символа і цього свята, і кохання загалом.
Давайте щось цікавіше. Ну ось, приміром: купідони всіх країн, єднайтеся.:
Канада в шубі і без трусів. Це він теж, напевно: ноги парить:
Правильно: все-таки лютий, голим не дуже побігаєш.
Купідону взагалі дістається часто: то на цеп посадять, тоу клітку:
Ще одна смішна серія - з парасолькою і амуром-вуайєристом:
Найцікавіше навіть не спостерігати за зміною поведінки баришні - від сором'язливості до розпусти - а за коліром її спідниці. От що таке розфарбовка вручну.
В купідона може бути безліч професій: пожежник, наприклад:
Дуже часто - коваль:
Або військовий.
Часом дає оголошення в пресу - зрозуміло які: Потрібні чоловіки. Навіть 120 років тому чоловіків на всіх не вистачало:
Дуже часто допомагає писати листи. Епістоло-помічник.
Демонструє непогану фізичну форму і схильності до вандалізму.
Чи продавець. Чи художник. Чи професор.
Вчить стріляти. Вчить німецькій мові. Куховарить.
Лекцію про поцілунки читає:
Серед студентів - переважно юні жінки. Воно й зрозуміло. Лисувато-вусатому пану в такому віці на таких лекціях точно нічого вже робити. Як до лисини не навчився - шансів вже нема.
От ще один професор, фотографічний-стереографічний:
І раз вже мова про стерео... 1860 рік:
Баришні взагалі любили одягатися купідоншами:
На другій картинці - пріма, балерина Васильєва. Ага, балерина. З такими руками, ага.
Кінець ХІХ ст. Реклама взуття. Прикиньте, да: з капця лізе щось в пір'ї і з луком. Від такого не лише цилінд спаде, від такого памперс може знадобитися.
А це листівка для готес кінця ХІХ ст.:
Веселі американські свінгери.
Хоча найчастіше купідон стріляє - підло, зі спини. Або впритик:
Часом мішеней не вистачає -і цілиться в зайців. А часом запізнюється на кілька декад. Часом тікає від жінок. Часом жінки від нього тікають:
ААААААААААААААААА!!! Мастроянні наш, пластиліновий фанатик, на ґрунті купідонства теж попрацював:
і ось ще:
Прогрес і купідони:
Амур в якості телефонного канатоходця.
Замість крил купідон використовує літак. Видимість для посадки явно недостатня. Зараз вріжеться в щось... Ну от.
Амур-механік і шофер. Щось зламалося.
Купідони і погані звички: і курево, і спаювання дітей, і експлуатація жіночої праці:
Перестрибнемо в 1920-ті. Гламурні, стильні, звільнені від корсетів, худі до анорексії, шикарні баришні дають купідонам попудрити спинку і взагалі всіляко з ними спілкуються:
А ще дуже часто купідонську тематику використовували в так званих салонних листівках. Це найчастіше всього пошла не то еротика, не то просто похабщина під флером романтизму.
Останні дві картинки - майже ідентичні. МАЙЖЕ. Просто на останній, як зараз поп-зіркам у фотошопі, прибавили трішки об'єму у бюсті. Зразу настій змінився.
Щось таке подібне як на останній - спляча карсуня і сонм янголят - в нас в гаражі висить. Картина 1940-х років, залишилася від німців, які у війну квартирували в нашій хаті, поки бабусю прадід переховував на горищі у родичів (вона, 17-літня, втікла з відправки на роботи в Німеччину).
Російський "салон". Дешевий фотопапір, такі на барахолках продаються за копійки. Підписи, підписи читайте - вбивчі просто :О)
Ще салон.
І знову реклами - купідони допомагали продавати мило, парфуми, тальк, горох, журнали...
Гравюра з журналу 1880-х років. Ніч-чо не зрозуміло:
Нестійкий амур попався, не витримав підліткової буденності.
А цей відпрацював 50 ркоів. Молодець.
Часом щось не клеїться. І чоловіки такі... як риби :о)
Справи амурні - все ж прерогатива жінок. Жінки і купідон - і жодного чоловіка на горизонті. Частий сюжет.
Купідон військових часів (остання) - без крилець, але на стрілі купа сердець. Чиї? Любов зла, полюбиш і старого - листівочний варіант.
Напевно, вже вистачить :)
Холодно ж йому в лютому.:)