Україна в пітьмі.
"Мені подобається Париж вночі!", - заявила в 6 класі моя сусідка по парті, Наташа Ц. на дні народження Каті С. Батько Каті, який завдяки своїй професії об'їздив пів-світу, здивовано підняв брову: "А ти бачила нічний Париж?"
Наташка бачила: ми почали вчити географію, і в підручнику була вечірня, рожево-синя фота Ейфелевої башти в сутінках. Для радянської дитини картинка була буржуазно-розкішною.
Це я до чого: дні катастрофічно короткі і темні, попереду кілька місяців нескінченних сутінок (а пропос - для екзальтоаних емо-підлітків і нова серія вампирячої саги "Сутінки" підоспіла). Витерпіти цей час без поїздок важко, тому їздити все одно, напевно, будемо, але бачити будемо менше. Ну і що - пограймося в нежить, погляньмо на українські міста з точки зору дітей темряви. Тим більш, ми в цьому не піонери.
Найвеселіше нічне місто початку ХХ століття - Ужгород. Під єдиною на всю Корзо елетричною лампочкою грабують, їздять на панах верхи і дами чіпляються маленькими організованими групами до самотніх чоловіків.
Хто б подумав, а - ще в 1898 році он яке тихе місто було:
Розглядаючі антикварні "нічні" листівки, розумієш, що нічних там лічені одиниці: прогрес ще шкутильгав, фототехніка була трішечки гіршою за сьогоднішню. За нічні видавали звичайні денні фотографії, дещо підретушовані - і з доданим в антикварному фотошопі місяцем в повні.
Ось як на цих видах "нічного" Тернополя:
Мало що на вулицях вночі людно, та ще й які тіні від постатей. Але тіні - це добре, це значить не упирі.
В цьому не було нічого специфічно-українського: такою була фото-листівочна мода зламу ХІХ-ХХ ст. Той самий найпопулярніший у Кам'янці фотограф Міхал Грейм знімав лише так:
Це вже неіснуючий замок в Пиляві. За лінком вище більше "нічного" Поділля від М.Грейма.
Ось його ж "нічний" Бар:
Ще Вінниччина - Ямпіль:
Сатанівський замок:
Кудринецький замок:
Зараз кандидатську дисертацію по Грейму пишуть в нашому універі, тож за рік, сподіваюсь, буде ще чимало цікавих його кадрів.
Залишмо поки що в спокої і Грейма, і Поділля. Гайда до нічного Львова.
Вулиця Університетська, гамірна і освітлена місяцем. І це тільки початок.
Тут вам і Опера, і бернардини, і парк Кілінського, і домінікани... На старих подертих картинках обліпилася фарба, і тому в антикварному небі замість одного місяця подекуди трапляється кілька.
Хочете святого Юра - ось він, причому з Кобзарем, два в одному:
Дл найзатятіших нічних вовків - підйом на замкову гору до решток Високого замку (я на початку весни навіщось полізла туди в темряві, більше не хочеться):
Є й фотографічні, польських часів. Ці, як на мене, цікавіші: ось так освітлювали місто 70 років тому.
Ось того ж часу курортний Моршин: упирям теж хочеться на води:
Виглядає як приземлення тарілочки уфолюдків.
Сокіл в Станіславові
Від Карпат - до Дніпра. Нічний Єлисаветград, нинішній Кіровоград:
Власне Дніпро по версії тижневика "Клоси" (1883):
Тут вовкулаки танцюють з русалками.
Київ, цілком собі нічне місто:
Ну а кримські ночі - заяложений штамп вже навіть в ХІХ столітті і ледь не вірніша ознака кітчу, ніж примальовані в фотошопі крильцята в сучасних туалетних німф. Тому в Криму довго не затримаємося:
Попередні серії:
Стерео-Україна
Дас іст Фантастіш
В небі над Україною
Логістика: транспортування рідини
Антикварний фотошоп
Професія: фотомодель
Десертом - нещасна церква-фортеця в Сутківцях:
Останній на сьогодні М.Грейм.
Наташка бачила: ми почали вчити географію, і в підручнику була вечірня, рожево-синя фота Ейфелевої башти в сутінках. Для радянської дитини картинка була буржуазно-розкішною.
Це я до чого: дні катастрофічно короткі і темні, попереду кілька місяців нескінченних сутінок (а пропос - для екзальтоаних емо-підлітків і нова серія вампирячої саги "Сутінки" підоспіла). Витерпіти цей час без поїздок важко, тому їздити все одно, напевно, будемо, але бачити будемо менше. Ну і що - пограймося в нежить, погляньмо на українські міста з точки зору дітей темряви. Тим більш, ми в цьому не піонери.
Найвеселіше нічне місто початку ХХ століття - Ужгород. Під єдиною на всю Корзо елетричною лампочкою грабують, їздять на панах верхи і дами чіпляються маленькими організованими групами до самотніх чоловіків.
Хто б подумав, а - ще в 1898 році он яке тихе місто було:
Розглядаючі антикварні "нічні" листівки, розумієш, що нічних там лічені одиниці: прогрес ще шкутильгав, фототехніка була трішечки гіршою за сьогоднішню. За нічні видавали звичайні денні фотографії, дещо підретушовані - і з доданим в антикварному фотошопі місяцем в повні.
Ось як на цих видах "нічного" Тернополя:
Мало що на вулицях вночі людно, та ще й які тіні від постатей. Але тіні - це добре, це значить не упирі.
В цьому не було нічого специфічно-українського: такою була фото-листівочна мода зламу ХІХ-ХХ ст. Той самий найпопулярніший у Кам'янці фотограф Міхал Грейм знімав лише так:
Це вже неіснуючий замок в Пиляві. За лінком вище більше "нічного" Поділля від М.Грейма.
Ось його ж "нічний" Бар:
Ще Вінниччина - Ямпіль:
Сатанівський замок:
Кудринецький замок:
Зараз кандидатську дисертацію по Грейму пишуть в нашому універі, тож за рік, сподіваюсь, буде ще чимало цікавих його кадрів.
Залишмо поки що в спокої і Грейма, і Поділля. Гайда до нічного Львова.
Вулиця Університетська, гамірна і освітлена місяцем. І це тільки початок.
Тут вам і Опера, і бернардини, і парк Кілінського, і домінікани... На старих подертих картинках обліпилася фарба, і тому в антикварному небі замість одного місяця подекуди трапляється кілька.
Хочете святого Юра - ось він, причому з Кобзарем, два в одному:
Дл найзатятіших нічних вовків - підйом на замкову гору до решток Високого замку (я на початку весни навіщось полізла туди в темряві, більше не хочеться):
Є й фотографічні, польських часів. Ці, як на мене, цікавіші: ось так освітлювали місто 70 років тому.
Ось того ж часу курортний Моршин: упирям теж хочеться на води:
Виглядає як приземлення тарілочки уфолюдків.
Сокіл в Станіславові
Від Карпат - до Дніпра. Нічний Єлисаветград, нинішній Кіровоград:
Власне Дніпро по версії тижневика "Клоси" (1883):
Тут вовкулаки танцюють з русалками.
Київ, цілком собі нічне місто:
Ну а кримські ночі - заяложений штамп вже навіть в ХІХ столітті і ледь не вірніша ознака кітчу, ніж примальовані в фотошопі крильцята в сучасних туалетних німф. Тому в Криму довго не затримаємося:
Попередні серії:
Стерео-Україна
Дас іст Фантастіш
В небі над Україною
Логістика: транспортування рідини
Антикварний фотошоп
Професія: фотомодель
Десертом - нещасна церква-фортеця в Сутківцях:
Останній на сьогодні М.Грейм.