Михайлівка: час парків
Коли ще їхати в старовинні парки, як не в бабине літо? От і поїхала.
Ви навіть не уявляєте, яке зараз по селах болото. :о) І скільки по навколишніх лісах грибників - паради з машин, реально.
Так як я все граюся в горную лань, котрій конче треба засняти став в Михайлівці з сусідньої гори, то спускатися вниз в обхід було ліньки, і я пішла сосновими дєбрями. Там отаких, як на картинці, відрами можна збирати. Шкода, але на таких красунчиків в мене ідіосинкразія.
Що-що... Було ось що:
Зараз лишився лише парк. Від палацового комплексу - пошкоджена огорожа і дивний шпихлір під чудернацькою черепицею. Острівець посеред ставу все так само є, а містка на нього вже нема.
Архітектурою вже не помилуєшся. Лишається природа.
Це листя на воді. Гарно, справді гарно, і грот з цілющою прозорою водою є, і невеличкий водоспадик на річці, і соснові ліси, і кар'єр. Але з палацем було б ще гарніше. А якби його не розграбували і в ньому зберігся Рембрандт (старі книжки кажуть, був в колекції Маковецьких) - той взагалі б кльово було... А так доводиться комах знімати замість Рембрандта.
